Рекомендації психолога вихователю ГПД ( Опанасець Ірина Валентинівна, методист центру психології) - Ділимось досвідом - ГПД - Комірка - Вересневий передзвін (сайт-портфоліо)
Понеділок, 05.12.2016, 04:21                        Ви увійшли якГість | Група "Гости"Вітаю ВасГість| RSS                    Головна | Мій профільРеєстрація | ВихідВхід
 
О.Савченко

фото

В.Науменко

фото

2 клас

фото

Міні чат
Ловці снів

Мій блог

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Увага!
Сайт відвідали
...

Комірка

Головна » СКРИНЬКА » ГПД » Ділимось досвідом

Рекомендації психолога вихователю ГПД ( Опанасець Ірина Валентинівна, методист центру психології)
07.08.2013, 11:38

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ ГПД (гендерний підхід)

           Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язко­во дуже любити.

           Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних за при­клад іншим: вони різні навіть за біологічним віком —дівчатка звичайно старші від ровесників-хлопчиків.

            Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми — дорослі.

• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось  зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше від вас. Настане час, і, принаймні,  в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?

            Пам'ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і три­вожність хлопчиків.

            Якщо вам треба посварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозу­міти, за що її лають. Спочатку з'ясуйте, у чому її помилка.

            Лаючи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

            Не переучуйте насильно лівшу — справа не в руці, а в будові мозку.

            Будьте терплячі й уважні до лівші, пам'ятайте, що такий малюк— емоційний і ранимий.

           Бережіть лівшу від надмірних нервових навантажень, будьте обе­режні й тактовні, караючи або лаючи дитину.

           Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть за її успіхи і досягнення.

            При перших невдачах не нервуйтеся самі і не нервуйте дитину.

            Намагайтеся орієнтувати програму і методику навчання на кон­кретну дитину або конкретну групу дітей так, щоб можна було макси­мально розкрити їхні можливості.

           Майте на увазі, що педагог, який лає дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає хворого за те, що він хворий.

            Якщо у вас труднощі в спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумі­єте один одного, не поспішаєте звинувачувати в цьому її.Можливо, ви належите до різних типів функціональної організації мозку, а значить, по-різному мислите, сприймаєте, відчуваєте, тобто справа не тільки в ній, але й у вас. Вона не погана, а просто інша.

            Не забувайте, що ваша оцінка поведінки чи якихось результатів діяльності дитини завжди суб'єктивна. І завжди може знайтися хтось інший, хто побачить у цій дитині те гарне, що не помітили ви.

            Ми часто любимо в дитині результати своєї праці. А якщо резуль­татів немає, винна не дитина, а ми, тому що не зуміли її навчити. Цеви педагог, а не вона. На жаль, ми любимо тих, кого вміємо навчити.

            Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчи­ти чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися.

            Пам'ятайте: для дитини чогось не вміти, щось не знати — це нор­мальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Со­ромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

            Маючи справу з першокласниками, враховуйте той факт, що вихо­ватель дитячого садка і шкільний вчитель можуть бачити ту саму дити­ну цілком по-різному. Для дитини ця зміна ставлення до себе може бути непростою — вона дезорієнтована, не розуміє, що тепер «добре», а що «погано». Підтримайте її в цій важкій ситуації.

            Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху—поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і радість пізнан­ня.

            Ви не ідеал, а значить, не зразок для наслідування в усьому і завж­ди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.

            Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

            Намагайтеся не подаватидітям істину, а вчіть знаходити її. Стиму­люйте, підтримуйте, активізуйте їхній самостійний пошук.

 

Категорія: Ділимось досвідом | Додав: РІТА | Теги: ГПД
Переглядів: 734 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Вчителю 1 класу

Уроки читання
 
Для 1 класу
Я - за!
Яка година?
Пошук
Друзі сайту
Сайт управління

Копірайт
Значущі дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Останні коментарі
Подяка від Порталу