Урок відкриття нового знання має таку структуру: 

(за технологією діяльнісного підходу) 

    1. Організаційний момент:самовизначення до діяльності
- включення у діяльність (хочу працювати);
- змістовний момент (можу працювати)). 

    2. Актуалізація знань.

    3. Постановка проблеми (ситуація інтелектуального розриву):
- фіксація у гучному мовленні, де виникло утруднення;
- визначення, чому виникло утруднення;
- формулювання теми та мети уроку. 

    4. Побудова проекту виходу із утруднення:
- вибір методів діяльності;
- вибір способу управління діяльністю – діалог, який підводить до діяльності, збуджуючий діалог, ..
- фіксація нового алгоритму у мовленні. 

    5. Первинне закріплення (розв´язування типових завдань з коментуванням).
    6. Самостійна робота з самоперевіркою. 

    7. Повторення (включення знань у систему сформованих)) 

    8. Підсумок:
- фіксація у мовленні нового правила (алгоритму),
- рефлексія власної діяльності кожним учнем. 

    Одне із головних завдань вчителя – правильно поставити проблему перед учнями. Це забезпечить можливість правильно побудувати проект виходу із утруднення. 

    Дуже важливим є націлювання дітей на потрібність знань та можливості їх застосування, а також створення на уроці навчальної ситуації, пов´язаної із життям, у якій можуть бути застосовані набуті знання. 

    Більшість завдань виконується з коментуванням учнів, бо промовляння забезпечує можливості розуміння дитиною навчального матеріалу та його запам´ятовування.  

    Перевагу на уроці слід надавати самостійній роботі учнів, яка супроводжується самоконтролем та закінчується самоперевіркою. 

Необхідне вироблення в учнів аналітичних вмінь: вміння знайти помилку, з´ясувати її причину та подумати спосіб її виправлення; оцінити власну діяльність на уроці, співвіднести досягнуті результати з поставленою метою уроку. 

Треба пам´ятати: володіння дитиною способом діяльності – 

ситуація її успіху. 

    Принципи технології діяльнісного підходу до навчання: 

1. діяльності (відкриття нового знання самою дитиною); 
2. безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм); 
3. цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?); 
4. мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання); 
5. психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини); 
6. варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв´язання завдань); 
7. творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності). 

Недоліки роботи вчителів щодо впровадження діяльнісного методу навчання у початковій школі 

1.  Недостатнє оволодіння технологією, неповні теоретичні знання, незнання принципів, на яких базується діяльнісний метод. 
2. Неправильні цільові установки на запровадження методу або їх відсутність, невміння бачити кінцевий результат. 
3. Недостатнє знання структури уроку за діяльнісний методом, невміння структурувати кожний урок відповідно до неї,. 
4. Передбачення структури уроку за діяльнісний методом лише для уроку пояснення нового матеріалу. 
5. Незнання вчителем достатньої кількості прийомів актуалізації знань дітей, поверхнева роботу у цій галузі. 
6. Невміння вчителя визначити проблему уроку та поставити її перед учнями. 
7. Невміння вчителя чітко сформулювати навчальне завдання уроку та запитання, які задаються учням протягом уроку. 
8. Непередбачення вчителем відповідей дітей на поставлене запитання. 
9. Невміння правильно розподілити час між етапами уроку наслідком чого є відсутність часу на етап рефлексії, який є обов´язковим на уроці за діяльнісний методом.