Сутність і види інтерактивних методів навчання - Методичний порадник - Методична скарбничка - Комірка - Вересневий передзвін (сайт-портфоліо)
Понеділок, 05.12.2016, 00:20                        Ви увійшли якГість | Група "Гости"Вітаю ВасГість| RSS                    Головна | Мій профільРеєстрація | ВихідВхід
 
О.Савченко

фото

В.Науменко

фото

2 клас

фото

Міні чат
Ловці снів

Мій блог

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
RoNdOn
Увага!
Сайт відвідали
...

Комірка

Головна » СКРИНЬКА » Методична скарбничка » Методичний порадник

Сутність і види інтерактивних методів навчання
12.05.2014, 09:29

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні.

       Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

       Групові методи:

        1. Робота в парах.Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

        2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

        3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

        4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

         5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

          6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

           7.  Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

 

          Фронтальні методи:

1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон”.

3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…”, "я зрозумів, що…”

4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).

6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

 

Інтерактивне навчання на практиці

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

 

Правила для учнів:

Кожна думка важлива. Не бійся висловитися! Ми всі – партнери! Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився, вислухав! Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.

 

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

 

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке” за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри” [12, 11].

 

 "В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні” [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати” їх в роботу, створювати ситуації успіху.

 

 "Інтерактивні технології – не самоціль”[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

 

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

 

 Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

 

Процес впровадження

 Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного”, паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи.

 

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:

-Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку”, "Чи цінна моя думка?”, "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”, "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету” тощо.

-Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

-Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

- Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

-Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

-Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету”, привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!”

 

       Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення: учні набули культури дискусії; виробилося вміння приймати спільні рішення; поліпшились вміння спілкуватися, доповідати; якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити”, "запам’ятати” стало "обдумати”, "застосувати”; якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

      Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня. І

 

       Інтерактивна робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.

       Після того. як вчитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи .

       Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть вам організувати свою роботу.

       1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.
Головуючий (спікер): зачитує завдання групи; організовує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловитись по черзі; заохочує групу до роботи; підбиває підсумки роботи; за згодою групи визначає доповідача.

 Секретар: веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи; як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник: стежить за часом; заохочує групу до роботи.
Доповідач: чітко висловлює думку, до якої дійшла група; доповідає про результати роботи групи.

      2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

      3.  Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

      4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

      5.  Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

      6. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

 

Категорія: Методичний порадник | Додав: РІТА | Теги: Інтерактивне навчання, самоосвіта
Переглядів: 920 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Вчителю 1 класу

Уроки читання
 
Для 1 класу
Я - за!
Яка година?
Пошук
Друзі сайту
Сайт управління

Копірайт
Значущі дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Останні коментарі
Подяка від Порталу