22.05.2014, 08:12 | |
Процес реформування змісту та гуманізація і демократизація цілей початкової освіти України є складовою оновлення світових та європейських освітніх систем і спрямований на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них ключових і предметних компетентностей. Тому важливим завданням реформування змісту сучасної української освіти є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. На думку педагогів та вчених, сучасна освіта більше спрямована на розвиток когнітивної сфери учнів, натомість недостатньо уваги приділяється вихованню почуттів дитини. У таких умовах людина намагається виробити в собі й прийняти життєві орієнтири, які допоможуть їй знайти своє місце у різних взаємодіючих системах, вільно виявляти і реалізувати свої здібності, самовизначитися і самореалізуватися. Відомо, що саме молодший шкільний вік є найбільш сприятливим періодом — часом, коли формується особистість, розвивається мислення, пам'ять, увага, емоційна сфера, культура почуттів, набувається перший моральний досвід, формуються ціннісні орієнтири. Наймогутнішим знаряддям впливу на емоційно-почуттєву сферу молодшого школяра є предмет "Літературне читання". Читання є одним із видів мовленнєвої діяльності школяра, дотичної до творчості. Читацька діяльність зумовлена навчальними і суто особистісними потребами людини, має свої завдання і мотиви, засоби і способи, спрямована на певний предмет і результат. Завдання читача залежить від його віку, рівня культурного розвитку, зумовлені певною навчальною ситуацією. Мотивами читацької діяльності є:
Аналіз змісту, мети і завдань літературної освіти молодших школярів дав змогу зробити такі висновки. Літературний розвиток трактується в сучасній методиці як віковий і одночасно навчальний тристоронній процес, який охоплює: 1) формування читача (навчання сприймати, осмислювати й інтерпретувати художній твір у єдності його форми і змісту, оцінювати його з естетичних позицій і висловлювати власну оцінку); 2) розвиток літературної творчості школярів,здатність адекватно висловлюватися і виражати себе в слові; 3) розширення культурного поля школяра, його розвиток як носія і творця культури. Літературний розвиток - процес віковий, оскільки в міру розвитку світогляду, збагачення читацького досвіду сприйняття людиною того самого твору з роками буде поглиблюватися, осмислюватися з іншого досвіду. Але це і навчальний процес: характер навчання обов'язково позначається на становленні літературного розвитку, що може як сприяти, так і гальмувати його. Сучасна методична наука шукає засоби й умови, технології, що сприятимуть літературному розвитку школяра, який, реалізуючи психічний розвиток особистості, забезпечує формування механізмів її спілкування з культурою, розширює уяву й емоційну чуйність до літературних творів. Сутність літературної освіти молодшого школяра полягає в розвитку інтелектуальної та емоційної сфери кожного учня, повноцінних навичок читання, мовлення, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної розмаїтості, у художньо - естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей. Книга збагачує дитину розумово, духовно, морально та естетично, адже кожний художній твір несе відповідну інформацію про певні події, життєві ситуації, явища і закони природи, розширює життєвий досвід дитини, збагачує її словниковий запас, розвиває мовлення. Через зміст та ідейну спрямованість художнього слова під умілим керівництвом педагога учень пізнає елементи морально-етичної культури, засвоює найважливіші загальнолюдські цінності та норми поведінки народу, краю, в якому живе. На думку Сухомлинського В.О., це зміцнює "природне бажання дитини ставати кращою". Осмислення змісту художніх творів, почуттів і вчинків їх персонажів викликає в учнів співпереживання, дає їм можливість зрозуміти внутрішній світ інших людей, дитина вчиться висловлювати співчуття, оцінні судження. Саме тому формування читацької компетентності передбачає емоційно-ціннісний розвиток на уроках літературного читання. Під емоційно-ціннісним розвитком розуміємо цілеспрямоване формування в учнів системи значущих для особистості та суспільства ціннісних орієнтацій, розвиток їхньої емоційно-почуттєвої сфери. Відомо, що емоційно-ціннісний розвиток особистості здійснюється протягом усього періоду навчання в школі, але саме в початкових класах закладаються основи ціннісних орієнтацій, вольового розвитку і виявляється особлива сензитивність до емоційного розвитку. З огляду на це, розвиток емоційної і почуттєвої сфери молодших школярів, їхнього уміння висловлювати оцінні судження, ставлення до себе та інших, до світу, а також уміння правильно оцінювати свої вчинки та вчинки інших, прищеплення загальнолюдських і національних цінностей є досить актуальною проблемою. Реалізується це завдання через емоційно-ціннісну складову читацької компетентності, яка передбачає :
Перший аспект передбачає виділення об'єктів, до яких потрібно сформувати ціннісне ставлення (вибір цінностей). Формуванню в учнів знань про цінності сприяє спеціально дібраний зміст навчального матеріалу зі значним виховним потенціалом. Оптимальні можливості для духовного і морально-етичного виховання містить програма і зміст підручників із літературного читання для 2—4 класів автора О.Савченко. Особистісно зорієнтований стиль побудови підручників спрямовує вчителя не лише на визнання учня суб'єктом навчання, а й передбачає ознайомлення його з культурно-історичними традиціями народу, із нормами поведінки в суспільстві. На уроках літературного читання учні ознайомлюються з художніми творами, що сприяють розумінню ними змісту найважливіших загальнолюдських і національних цінностей. Усвідомлення значення цінностей на уроках літературного читання відбувається також у процесі бесіди, аналізу художнього твору; під час розкриття теми твору і створення власного висловлювання, переказу твору тощо. Цінності не вивчаються, як знання, а "переживаються і проживаються у власному життєвому і художньому досвіді особистості, що формується". Значна роль у процесі формування загальнолюдських моральних цінностей на уроках літературного читання в початкових класах належить учителю. Адже саме від того, які риси характеру притаманні педагогові, певною мірою залежить і формування духовного потенціалу його учнів. Художня література, що є об'єктом вивчення на уроках літературного читання, є першоосновою для цілеспрямованого розвитку емоцій і почуттів учнів. Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д.Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування". Емоційно-почуттєва сфера має велике значення для повноцінного сприймання і розуміння художнього твору, адже читацькі емоції є складовою процесу сприймання художнього твору. Зауважу, що: — від того, як буде сприйнятий учнями твір під час первинного ознайомлення з текстом, чи зацікавить він їх, які емоції викличе, залежить ступінь засвоєння його морально-етичного змісту, якість аналізу і виховний вплив; — від того, як учитель прочитає твір, на чому зробить акценти, до чого приверне увагу учнів, залежить ставлення школярів до змісту прочитаного, що в ньому викличе у дітей позитивні емоції, співчуття, а що — негативне ставлення, засудження. Читацькі емоції - це чуттєвий відгук читача, його переживання, які виникають у процесі сприймання літературного твору. Уміння емоційно відгукуватися на художні образи і картини є важливим читацьким умінням, без якого неможливе повноцінне сприймання та інтерпретація художнього тексту. Специфіка діяльності емоційної сфери дозволяє виокремити такі її складові. 1. Емоційні читацькі реакції на зміст твору. Такі емоції викликають персонажі, їхня зовнішність, їхні якості, вчинки, події, проблеми, які вирішують персонажі твору, образи природи та ін. Так, герой твору може подобатися, викликати у читача емоційні переживання, співчуття, а може й не подобатися. 2. Емоційні читацькі реакції може викликати художня форма твору, майстерність письменника — краса слова, ритм, звукосполучення, оригінальність створеного образу тощо. Ці реакції виявляються, наприклад, у таких оцінках: "Як ніжно звучать ці рядки!", "Як красиво написано!", "Цей вірш заворожує", "Коли я читав цей твір, то уявляв себе у вирі подій"... З метою розвитку емоційно-почуттєвої сфери учнів доцільно, по-перше, раціонально використовувати "емоційний" потенціал навчального матеріалу, який подано у чинних підручниках з літературного читання (насамперед це робота над художнім твором, у процесі якої варто вчити учнів аналізувати власну почуттєву сферу, емоції героїв та автора твору); по-друге, матеріал підручника необхідно доповнювати додатковими завданнями, які сприятимуть розвиткові у молодших школярів емоцій і почуттів. Так, працюючи над твором, учням доцільно пропонувати запитання та завдання, спрямовані на розкриття емоційної сфери героїв твору, емоцій і почуттів автора та виявлення особистісного ставлення до прочитаного. Яким настроєм пройнятий вірш? Які слова посилюють цей настрій? Які почуття виникли у вас, коли ви слухали цей твір? Які почуття поет передає у вірші? Які враження викликав у вас цей вірш (оповідання, опис)? Що викликало у вас радість (смуток, занепокоєння тощо)? Прочитайте речення, в якому передається захоплення автора картинами природи. Відшукайте в оповіданні слова, які передають почуття головного героя. Як свідчать спостереження, молодші школярі (особливо учні 1—2 класів) часто не знаходять потрібних слів, щоб висловити свої почуття і ставлення. З огляду на це необхідно збагачувати словник учнів словами, які виражають різні емоції та почуття. Складним, проте необхідним є вміння виразно прочитати твір, тобто прочитати так, щоб передати настрій твору, емоції та почуття персонажів і своє ставлення до подій і героїв твору. Для цього учні мають розуміти думки персонажів, співпереживати їм, уявляти ситуацію, визначати своє ставлення до подій і знаходити певні інтонаційні засоби для вираження цих емоцій і почуттів. Навчити дітей передавати свої почуття і ставлення допоможе аналіз художнього твору і постановка завдання, наприклад: "Прочитати вірш так, щоб передати слухачам радісний настрій". Виразність читання підвищується, якщо учень намагається донести до слухачів те, що розуміє і відчуває сам. Через ставлення до героїв художнього твору, до описуваних подій у дитини формуються певні уявлення про навколишній світ, закони людського життя, морально-естетичні почуття, правила й етичні норми поведінки. Тобто, якщо герой твору справив на учня позитивне враження, школяр намагатиметься наслідувати його у вчинках і стосунках із людьми. Таким чином, формуючи оцінні судження в учнів, ми водночас виховуємо їх у морально-етичному плані, збагачуємо їхній морально-етичний досвід. Умінням будувати оцінні судження дитина оволодіває поступово. Так, формування оцінних суджень дітей у процесі художньо-мовленнєвої діяльності відбувається за наступними етапами:
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що цілеспрямоване формування в учнів знань про цінності, розвиток емоцій і почуттів молодших школярів у процесі опрацювання курсу літературного читання, уміння висловлювати своє ставлення до прочитаного (прослуханого), вміння передавати це ставлення під час читання можна забезпечити тільки в результаті добре спланованої системи роботи над поглибленням емоційно-ціннісної складової читацької компетентності, основними напрямами якої є:
| |
Категорія: МО, семінар-практикум, ТГ | | | |
Переглядів: 3576 | Завантажень: 0 |
Всього коментарів: 0 | |