Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності  традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.

Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.

Існує кілька поглядів на нестандартний урок.

На думку О.Антипової, В.Паламарчук, Д.Рум’янцевої, суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Л.Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі вироблення дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Е.Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. О.Митник і В.Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливого самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології.

Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінках періодичної преси (ми певні, що методичні об’єднання шкіл та наукові конференції ВНЗ також розглядають ці важливі для освіти питання) відбувається дискусія щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності нових форм занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів. Тож, «нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Він – дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цього процесу».

О.Антипова, Д.Рум’янцева і В.Паламарчук, простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, зауважують, що нестандратні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зросла. До речі, наразі можна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, які використовують учителі в своїй роботі.

 Оскільки є нагальна потреба дати об’єктивну оцінку доцільності застосування нетраційних занять, визначити їх вагу та місце в системі навчання, в останнє десятиріччя практичий досвід застосування нових форм нестандартних уроків почала опановувати методика. Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців дають змогу зробити висновок про те, що форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі, можна згрупувати наступним чином:

Ø  бінарні уроки (2-4 й клас, двічі на семестр);

Ø  віршовані (римовані) уроки (1-4 й клас, раз на місяць);

Ø  інтегровані (міжпредметні) уроки (1-4 й клас, тричі на семестр);

Ø  уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок-прес-конференція, урок-проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст) (4-й клас, двічі-тричі на семестр);

Ø  уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знатоки», урок «Що? Де? Коли?») (3-4 й клас, тричі на семестр);

Ø  уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок) (1-4 й клас, 3-4 рази на семестр);

Ø  уроки-змагання (урок-брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД-конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК-конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок-мозкова атака, урок-турнір) (1-4 й клас, 3-4 рази на семестр);

Ø  уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож) (1-4 й клас, 3-4 рази на семестр);

Ø  уроки-сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок-усний журнал) (1-4 й клас, двічі-тричі на рік).

У запропонованій класифікації бінарні, віршовані та інтергровані уроки виділені

окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

            Ця класифікація не суперечить підходу до уроку, виробленому в сучасній дидактиці. Бо головне завдання педагога – не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального ланцюжка даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.

            Однак є певні переваги використання форм уроків, що увійшли до описаної вище типології, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незмінною структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню актвиності учнів, а отже – і ефективності уроку. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початкової школи.

Бінарні уроки

            Бінарними називаються заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готують учителі-предметники, кожний із яких проводить етап (блок) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:

Ø  ознайомлення вчителів-предметників з чинними програмами;

Ø  знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;

Ø  складання структури майбутнього уроку;

Ø  написання спільного плану-конспекту.

Однак не треба плутати етапи-блоки бінарного уроку з «блочними» уроками

В.Ф.Шаталова (вчителя математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80-х років минулого століття). Уроки цього творчого педагога мають на метів подати матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах-опорах, що допомагає школярам швидко осмислювати й запам’ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези.

            Віршовані (римовані уроки)

            Віршовані (римовані) – це такі нестандратні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.

            Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зрозуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.

            Використовувати римовані заняття можна раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти  «грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, пробують самі «складати вірші». Ось скільки цінного у проведенні віршованих уроків і для школярів, і для вчителя.

            Інтегровані уроки

            У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея міжпредметної інтеграції.

            Інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.

            Аналіз чинних програм для чотирирічної початкової школи та вивчення досвіду вчителів свідчить про широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає О.Савченко, такі нестандартні уроки дають можливість учителеві разом із учнями опанувати значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти цілісності знань.

            Підготовка інтегрованих уроків передбачає:

Ø  аналіз річного календарного планування;

Ø  зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;

Ø  визначення завдань уроку;

Ø  «конструювання» уроку.

Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є

визначення завдань уроку. з огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо для кожного з предметів, що інтегруються.

Дидактичні особливості інтегрованих уроків чітко викладені в книзі О.Савченко

«Дидактика початкової школи» (К.: Генеза, 1999).

Учитель С.Барсук (учасник творчої групи Л.Варзацької) наводить класифікацію

інтегрованих уроків. На думку нашої колеги, інтегровані уроки можуть поділятися залежно від:

Ø  навчальних предметів, що інтегруються:

-          урок рідної мови і мовлення з образотворчим мистецтвом;

-          урок рідної мови і мовлення з ознайомленням з навколишнім світом (природознавством);

-          урок рідної мови і мовлення з художньою працею;

-          урок рідної мови  мовлення з народознавством тощо.

Ø  визначення мети уроку:

-          урок з автономними цілями;

-          урок з домінуючими та супровідними цілями.

Ø  місця проведення уроку:

-          уроки, що проводяться у класній кімнаті;

-          поза класом;

урок у залі, музеї, на виставці;

урок творчості серед природи;

-          комплексна форма (класна у поєднанні з позакласною);

Ø  тривалості уроку:

-          академічний урок;

-          спарений (два-три 45- чи 30-хвилинний уроки).

Ø  кількості інтегрованих уроків:

-          подвоєні (інтегрування змісту двох навчальних предметів);

-          потроєні (інтегрування змісту трьох навчальних предметів).

У фаховій літературі останніх років можна знайти багато розробок інтегрованих

уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвід їх проведення дозволяють зробити висновок про наявність певної структури такої форми уроку.

            Перший етап проведення інтегрованого уроку – організаційний. Другий – ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характерна особливість якої – актуалізація знань з усіх інегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває вдвічі (втричі) довше. Саме тому, об’єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції. Наступні етапи інтегрованого уроку можуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку.

            Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об’єднані в мистецтво мовлення; відомості з історії, географії, громадянського права – у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, астрономії – у природознавство.

            Варто наголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваються систематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів. О.Савченко зазначає, що «змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і систематично сприйняти поняття, явища».

Уроки-ігри

            Уроки-ігри характеризуються високим ступенем активності дітей. До навчальної роботи залучаються навіть несміливі та сором’язливі учні, що сприяє їхньому самоствердженню в класному колективі. При цьому виховуються такі якості, як свідома дисципліна, самостійність, ініціативність, творчість.

            Саме тому ми переконані: яку б дидактичну мету не передбачав запропонований нами урок, він обов’язково має базуватися на грі, проходити в ігровій формі, містити ігровій прийоми тощо.

            Плануючи такий урок, важливо в рамках ігрового сюжету «провести» навчальний зміст; підбиваючи підсумки, відокремити для дітей ігрову і навчальну лінії. Надмірне захоплення ігровими сюжетами може спричинити підміну мотивації роботи, адже наше завдання – зробити для дітей захоплючим і значними процес руху в навчальному змісті.

            Уроки-дискусії

            Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких уроків – поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.

            Такі нестандартні форми організації уроків обов’язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.

            Після обговорення правила затверджуються.

            Орієнтовні правила культури спілкування

            Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.

1. Говорити по черзі, а не всім водночас.


2. Не перебивати того, хто говорить.


3. Критикувати ідеї, а  не особу, котра їх висловила.


4. Пропонувати власні варіанти.


5. Поважати всі висловлені думки (точки зору).


6. Не змінювати тему дискусії.


7. Намагатися заохочувати всіх однокласників до участі в розмові.

Учні 2-3-х класів здатні створити і доповнити «Правила культури спілкування» і

вчитися користуватися ними не тільки під час уроку-дискусії, але й в інших ситуаціях.

Вільний обмін думками під час дискусії сприяє розвитку самостійного мислення

дітей, вчить їх принциповості, уміння аргументовано відстоювати власні погляди, рецензувати виступи товаришів, висловлювати своє ставлення до вчинків персонажів прочитаниї творів тощо. «На мій погляд», «я уявляю», «може, я не правий, але мені здається», «вибачте, але я думаю інакше», «я не згодна з відповіддю», «тут кілька варіантів розв’язання», - ось так сперечаються, обмінюються думками третьокласники).

            Успіх таких уроків залежить від ерудиції педагога, його вміння створювати на занятті невимушену атмосферу, «душевну рівновагу», характерну особливість якої В.Сухомлинський вбачав у «спокійних» умовах цілеспрямованої праці, рівних товариських відносинах, взаємній допомозі, гармонії розумових здібностей кожного учня і його посильній праці».

            Класовод узагальнює думки дітей, рекомендує літературу з питань, які викликали особливий інтерес у школярів. Він не нав’язує дітям своїх оцінок, не вимагає, щоб їм обов’язково подобалося все, чого їх  навчають, та матеріал підручника. Діти разом із класоводом міркують уголос про те, що й чому кожному з них подобається під час проведення уроку, а що ні.

            У 4-му класі такий урок може стати результатом попередньої дослідницьої роботи учнів, у тому числі й самостійного пошуку ними спеціальної літератури з розглянутої проблеми.

            Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.

            Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інетерсів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів, навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

            Ефектвиність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.