menu

Батьки і діти. Боротьба за владу. Поступки
25.03.2013, 17:42

Відносини між батьками і дітьми дуже різні ...

Всі батьки зустрічаються з ситуаціями, коли ні конфронтація, ні зміни в обстановці не впливають на поведінку їх дитини; дитина продовжує робити те, що не влаштовує батьків. У батьків з'являється відчуття, що вони ростять маленьке неподобство, тим більше, що родичі й сусіди не пропускають нагоди заявити, що їх дитині не дістає виховання, що її занадто розпестили і така нахабність і егоїзм ні до чого доброго не приведуть. Батьки ж все і завжди більш всього бояться не відбутися в ролі хороших вихователів, які виростили б  з дитини справжню людину! Це головний батьківський комплекс, який спонукає їх іти на крайнощі, лише б не втратити репутацію хорошого батька.
Насамперед відзначимо головний момент, що їх непокоїть. Батьки вважають, що в благополучній родині не повинно бути конфлікту, а, отже, якщо він є - це несприятлива ознака. Звідси гостре бажання швидко придушити бунт насильницькими методами, щоб все було шито-крито. У реальності все інакше.

Що таке конфлікт?

Конфлікт між батьками і дітьми не тільки неминучий в сім'ях, але він нормальний. Конфліктність характерна для будь-яких взаємин. Скажу більше, конфлікт є моментом істини у взаєминах - це тест (випробування) здоров'я цих відносин, це криза, яка може послабити або зміцнити їх, це критична подія, яка може викликати тривале відчуття образи, приховану ворожість, психологічні «шрами». Конфлікти можуть відштовхнути людей один від одного або втягнути їх у більш тісний і більш інтимний союз; вони містять насіння деструкції і насіння великого союзу: вони можуть призвести до збройної боротьби або до глибшого взаємного розуміння.
Тільки частина батьків допускають той факт, що конфлікти є частиною життя і не завжди обов'язково поганою частиною. Більшість батьків розглядають конфлікти як щось таке, чого треба уникати будь-якою ціною, будь то конфлікт між ними самими або між батьками та дітьми. Більшість батьків терпіти не можуть знаходитися в конфлікті, вони глибоко переживають, коли він трапляється і мають нечіткі уявлення про те, як його треба конструктивно вирішувати. Безконфліктні стосунки між людьми досить рідкісні. Конфлікт виникає, хоча б тому, що люди - різні, думають по різному, мають різні потреби і хочуть чогось, що погано узгоджується між собою.
Конфлікт - це реальність в будь-яких взаєминах. До речі, взаємини без зовні очевидного конфлікту можуть бути менш здоровими, ніж ті, в яких конфлікт часто виникає. (Приклад: у подружніх стосунках, де дружина завжди підпорядковується домінуючому чоловікові: відносини батько-дитина, де дитина так боїться свого батька, що не насмілюється суперечити йому в чому-небудь).
Конфлікт у родині, де він виражається відкрито і приймається як природний феномен, набагато здоровіше для дитини, ніж про це думають більшість батьків. У таких сім'ях дитина має, принаймні, можливість пережити досвід конфлікту, навчитися, як поводитися з ним, бути більш підготовленою до подальших зустрічей з конфліктами протягом життя. Конструктивне вирішення конфліктів у родині може бути більш сприятливим для дитини, так як є підготовкою до зустрічі з конфліктами поза домом.
Найбільш критичним фактором у взаєминах батьків і дітей є те, як вирішуються конфлікти. На нещастя, більшість батьків намагається вирішити їх, використовуючи тільки два основних підходи – застосування влади і підкорення волі дитини, обидва ці методу неефективні і шкідливі як для дитини, так і для взаємин самих по собі.

Строгість або поблажливість

Дуже поширений підхід батьків до виховання дітей полягає в поняттях виграшу і програшу. Іншими словами, позиція батька така, що якщо він суворий і домагається свого, він виграє, а якщо м'який і поступається дитині - програє. Для батьків вся проблема дисципліни полягає в дилемі виховання в строгості або в поблажливому ставленні. Оскільки у своєму підході до цього предмету вони скуті альтернативою або-або, вони розглядають свої відносини з дітьми як боротьбу за владу, суперечку двох воль.

Коли між батьками і дітьми виникає конфлікт, більшість батьків намагаються вирішити його на свою користь, таким чином, що батько виграє, а дитина програє. Інші, їх дещо менше, ніж «переможців», постійно поступаються своїм дітям зі страху перед конфліктом або фрустрированості (підкреслення позитивного) потреб своєї дитини. У цих сім'ях дитина зазвичай виграє, а батьки програють.


Влада дитини

Діти дуже тонко відчувають, де у батьків слабкі місця і вміло використовують їх у своїх інтересах. У конфліктах діти вміють настояти на вигідному їм, якщо знають, батьківську волю можна зломити. Наприклад, пригрозивши, що зіпсує відносини з мамою, дитина змушує її поступитися. І якщо в ситуації коли батько використовував свою владу, домагаючись від дитини слухняності, він був неуважним до бажань дитини і ставлення це можна назвати неповагою, то тут дитина демонструє аналогічне ставлення до дорослого. Тепер в боротьбі за владу перемагає дитина, але натомість  він отримує враженого і відчуває роздратованого батька.

Неефективність поблажливості

Що означає для дітей вирости в будинку, де вони зазвичай перемагають, а батьки програють? Ці діти відрізняються від тих, хто виховувався в умовах, коли влада цілком у руках дорослих. Діти, яким дозволяється наполягти на своєму до кінця, не будуть такими бунтівними, ворожими, залежними, агресивними, покірними, конформними, відступаючими і т.д. Їм не потрібно розвивати риси характеру, щоб впоратися з владою батьків. Ці діти навчаються іншому, тому, як влаштувати спалах роздратування для того, щоб керувати батьками. Як змусити батьків відчувати почуття провини; як говорити неприємні речі, гидоти батькам. Такі діти часто неконтрольовані, некеровані, імпульсивні. Вони вивчили, що їх потреби важливіше, ніж будь-чиї. У них теж часто не вистачає внутрішнього контролю поведінки, вони стають егоцентричним, заздрісними, вимогливими.
Ці діти часто не поважають власність і почуття батьків. «Я» йде у них насамперед. Вони рідко співпрацюють або допомагають в будинку.
У таких дітей часто серйозні труднощі у взаєминах з однолітками; маються труднощі і в школі, де домінує метод підпорядкування волі старшого - вчителя.
Можливо, найбільш серйозний ефект від постійних поступок батьків у тому, що у дітей розвивається глибоке почуття непевності в тому, що батьки їх люблять. Цю реакцію легко зрозуміти, якщо уявити, як важко батькам любити і приймати дитину, яка зазвичай виходить переможцем за рахунок батьків.
У сім’я
х, де використовуються батьківський авторитет, обурення виходить від дитини по відношенню до батьків; в сім’ях, де влада в руках дитини - від батька до дитини. Дитина відчуває, що його батьки часто роздратовані, обурені ним. Коли ж дитина згодом отримує такі ж повідомлення від однолітків або інших дорослих, не дивно, що вона починає відчувати, що її не люблять, - тому, що її часто дійсно не полюбляють оточуючі.

Поєднання авторитарності з вседозволеністю

У деяких родинах батьки ділять між собою ролі, наприклад, суворий тато і всепрощаюча мама. Або з маленькою дитиною звертаються поблажливо, а у міру її дорослішання переходять до різких обмеженням. Будьте готові, що діти, що виховуються в такій ситуації, мають шанс зустрітися з серйозними емоційними проблемами. Може статися, що непослідовність виявиться більш шкідливою, ніж кожен з крайніх підходів окремо.


http://www2.tvoyformat.org/

 

Категорія: Метеріали для батьківських зборів | Додав: РІТА | Теги: виховання, батьки і діти, поради батькам
Переглядів: 1412 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]