Ведучий 1.             Синів і дочок багатьох народів

                               Я зустрічав , які перетинали

                                Гірські й  морські кордони і , на подив ,

                                Багато бачили , багато знали ,

                                Я їх питав із щирою душею :

                               - Яку ви любите найбільше мову ? –

                                І всі відповідали : - Ту , що нею

                               Співала мати колискову.

Учитель . Сьогодні в нас чудове свято мови та писемності .

                Прислухайтесь уважно до цих звуків .

( Звучить у запису гавкіт собак , нявчання котика , мукання корови .)

                Чи знайомі вам ці звуки ?

                Так , такі звуки видають тварини , передаючи якусь

               інформацію : чи то нагадуючи про те , що хочуть їсти ,

                Чи коли загрожує якась небезпека . А зараз послухайте

               спів пташок навесні

( Звучить запис співу птахів . )

                Ці звуки нас зачаровують , милують наш слух і ми із  задоволенням їх слухали б і слухали . А тепер послухаймо  дивовижну музику , яка створена людиною .

(Звучить етюд П.І.Чайковського . )

Ведучий 1.                 Звуків дуже є багато ,

                                    У природі все звучить :

                                    Свище вітер , грім завзято

                                    В темнім небі гуркотить .

Ведучий 2.                Навесні співає пташка ,

                                   І струмочок жебонить .

                                  Джміль гуде , дзвенить комашка ,

                                  Все по-своєму звучить !

Ведучий 3.               Звуки всі пізнати можна

                                   Хоч багато в світі їх .

                                   Розбере дитина кожна ,

                                   Де тривога , сум чи сміх .

Ведучий 4.               Але звуки ці – немовні :

                                  Стукіт , грюкіт , шелест , свист .

                                  Хоч приблизно та умовно

                                  Ними скаже щось артист .

Ведучий 1. А чи завжди люди вміли розмовляти ? Чи спілкувалися вони   між собою за допомогою мови ?

Ведучий 2. Про це можна довідатись , заглянувши у наше далеке -  далеке минуле .

( Інсценізація легенди про виникнення писемності . )

Ведучий 3. Жило на землі плем’я розумних людей . Вміли вони полювати ,готувати їжу на вогнищі .А всі ці знання зберігали в пам’яті , а  діти вчилися у батьків , спостерігаючи за ними .

Ведучий 4. І жила в цьому племені сім’я : мама , тато і донька Ая . Одного  разу пішли тато з Аєю до лісу і вистежили здоровенного ведмедя . Тато хотів вполювати звіра , та списа забув удома . Взяв тоді він шматок кори і намалював листа дружині (писати тоді вміли тільки так .)

Ведучий 1. Мама „прочитала” листа і закричала . Збіглися всі родичі  племені . А жінка їм пояснила , що її чоловіка хоче ведмідь з’їсти і показала кожному листа .

Ведучий 2. Всі схопили зброю і кинулись на допомогу . А мисливець ,  побачивши озброєних родичів , подумав , що його хочуть вбити і почав втікати .  Бігав , доки не натрапив по дорозі на старця-мудреця . Почав просити у нього захисту .

Ведучий 3. Коли все з’ясувалося , то люди племені ще довго сміялися . Та старійшини задумались і , щоб не було плутанини , вирішили придумати інше письмо , щоб легше було тлумачити написане. І придумали літери .

Ведучий 4. Не знали , як же назвати всі ці букви , а тут перед ними дівчинка гралася на ім’я Ая . Отож , вирішили , що першу літеру назвуть А , а остання буде Я . Згодом були названі всі літери .

Ведучий 1. Так виникло письмо . З того часу люди почали користуватися не лише усним , а й писемним мовленням .

Учитель . Зараз вам може бути смішно , але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького історика Геродота , який жив ще  у V столітті . Він писав , що скіфи направили персам „лист” ,який складався з жаби , миші , птаха та п’яти справжніх стріл . Як на вашу думку , що б він міг означати .

( Відповіді глядачів )

                 Цей лист означав : „ Якщо ви , перси , не навчитеся стрибати по

                болотах , як жаба , ховатися в норах , як миша , і літати , як

                птах , то ви будете засипані нашими стрілами , як тільки

                 ступите на нашу землю .”

Учень 1.         Знайте всі , мої шановні ,

                         Не забудьте це , бува :

                         У людей є звуки мовні ,

                          Що складаються в слова .

Учень 2.          Звуки , зібрані у слово ,

                          Ще в далеку давнину

                          Утворили рідну мову

                          Українську чарівну .

Учень 3.           А щоб ми все розуміли ,

                          Щоб могли багато знать ,

                          Знаки – букви нам створили ,

                           Щоб писати і читать .

Учень 4 .         Їх взяли , пошикували ,

                          Щоб нікого не згубить .

                          Та Абеткою назвали .

                          Ось її нам треба вчить !

Пісня  „ Любіть рідну мову”

Ведучий 1. Багато століть пройшло , доки люди звикли до письма , до   запам’ятали , що як називається .

Ведучий 2. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичні літери абетки – пройшло довжелезний шлях , поки дійшло до нас .

                     На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому .Увесь час  вона змінювалась , аж поки не тала такою , якою ми сьогодні й користуємося . Важко , навіть , сказати , скільки людей протягом століть доклали зусиль , щоб сьогодні ми з вами   могли читати і писати .

Ведучий 3. Та не завжди мова вільно могла звучати та розвиватися на Україні .

( Інсценізація „ Дівочі вечорниці” )

Дівчина 1. Дівчата , а ходімо на пагорб на вечорниці , я покажу вам , що купив мені батько .

Дівчина 2. Добре тобі , Оксано , батько й до школи віддав і книги такі  гарні купує . А я хоч і хочу , та немає за що вчитися .

Дівчина 3. Не сумуй . Не одна ти не вмієш читати та писати . Та що  вдієш , що батьки наші бідні , ледь хліба та каші вистачає на зиму , та й пан погано гроші платить .

Дівчина 4. А в мене не те що книг , чобіт на зиму немає . Буду сидіти в  хаті , бо як же босій по снігу ходити .

Дівчина 5. Давайте краще заведемо нашої української , доки наглядач не побачив , що ми без роботи сидимо , а сонце ще не сіло .

( Звучить українська народна пісня)

Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете . Ану быстро работать , а  то не защитаю день . Разорались своими холопскими песнями .Лучше бы наш , благородный язык учили , панский .

Ведучий 3. Історія кожного народу має героїчні й трагічні , щасливі й  нещасні сторінки .На долю України випали великі поневіряння : турецько-татарські орди , польські феодали , російський царизм  хотіли поневолити наш народ .

Ведучий 4. Забороняли мати власну історію , культуру , мову . Ось кілька  сторінок „Скорботного календаря української мови”

Ведучий 1. 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги  українською мовою .

Ведучий 2. 1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські  школи при полкових козацьких канцеляріях .

Ведучий 3. 1862 рік – закрито українські недільні школи , які безкоштовно організовували видатні діячі української культури , заборонено  видавати книжки українською мовою .

 Ведучий 4.1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону    друкування  нот українських пісень .

Ведучий 1. 1884 рік – закрито всі українські театри .

Ведучий 2. 1908 рік – вся культурна й освітня діяльність в Україні  визнана царським урядом Росії шкідливою .

Ведучий 3. 1914 рік – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу – газети й журнали .

Ведучий 4. 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови , чим підтинає коріння мові українській .

Ведучий 1. 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах ,що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями .

Ведучий 2. 1989 рік – видано постанову , яка закріплювала в Україні  російську мову як офіційну загальнодержавну мову , чим   українську мову було відсунуто на другий план , що позначається  ще й сьогодні ...

Учень 1.   Зневажати мову мамину – біда ,

                  Котра пустими зробить наші душі .

                  І ми нащадкам зможем передать

                  Лиш те , що корені калини сушить .

Учень 2.   Зневажати мову – зрадити себе ,

                  А зрадників хто може поважати ?

                   І стане чорним небо голубе ,

                   Вмиратиме у муках рідна мати .

Учень 3.     О , не згуби свого народу ,

                    Безсмертна  мово , рідна і терпка .

                    Ти є душа співучого народу ,

                    Що був , і є , і буде у віках .

Пісня „ Наша мова”

Ведучий 3. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову : перекручують слова , розмовляють такою мовою , якої не  існує в світі .

( Інсценізація „ Зустріч друзів” )

   Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже :

Василько : Пашлі надвір . Там такі класні сорєвнованія .

     Михайликові хотілося виправити товариша , але побоявся , що той образиться , і не поправив .

Михайлик : Ходімо .

Василько : Ти за кого будеш боліти ?

Михайлик : Та , напевно , за своїх вболіватиму .

Наталка : Пацани ! Подождіть мене . Подивіться , який у мене гарний   цвіток для побєдітєля !

      Михайлик аж на обличчі змінився , але знову не захотів образити друзів .

Михайлик : Слухай , Васильку , а твої батьки у відрядженні ?

Василько : Да . А чьо ти хотів ?

Михайлик : Та хотів попросити у твого тата один підручник . А коли вони                      повернуться ?

Василько : Да , на неділі .

Михайлик : Ти знаєш , я ніколи не міг збагнути , де ти таку мову вивчив , чи курси якісь закінчив . Мені соромно , що мій друг не поважає   своєї мови , калічить її . Задумайся , Васильку, в якій країні ти  живеш .

Йде від друзів .

Наталка : Ну і двоюшнік ти , Василько . Навчись говорити .

Василько : А ти сама як розмовляєш : двоюшнік , цвіток . Де ти таких слів набралася ?

Наталка : Злий ти , піду до Михайлика .

Втікає .

Василько : Наталко , зачекай . Я ж не хотів тебе образити .

Вчитель : Кожна людина , яка поважає себе , країну ,  не буде калічити своєї мови ; бо виховані  говорять грамотно і красиво , навіть про найбуденніші  речі , бо мова не ділиться на святкову і буденну .

Учень 1.     Як хочеш , друже , шану всюди мати ,

                    Навчися рідну мову шанувати .

                    Вона – твоє обличчя , твоя доля .

                    На це була свята Господня воля .

Учень 2.     Ще в давнину признав її весь світ ,

                    Та скніла у неволі тьму століть .

                    Тепер вона розкута і підмоги

                    Від нас чекає , щоб звестись на ноги .

Учень 3.     Подаймо руки їй , введім в господу –

                    Нащадки українського ми роду –

                    І будем рівні серед рівних в світі ,

                    Й до нас серця залишаться відкриті .

Ведучий 4.  Мово ! Ти даєш поету дужі крила ,

                     Що підносять правду в вишину ,

                     Вченому ти лагідно відкрила

                     Мудрості людської глибину .

Ведучий 1.  І тобі рости й не в’януть зроду ,

                     Квітувать в поемах і віршах ,

                     Бо в тобі великого народу

                     Ніжна і замріяна душа .

Ведучий 2.  Із дерева роду зростає пагіння

                     І лине до сонця , до світла .

                     Стрічай , Україно , нове покоління ,

                     Що ніби веселка розквітло .

Ведучий 3.  Стрічай , Україно , чарівне суцвіття

                     Дітей своїх рідних у школі !

                     Сміливо веди їх у тисячоліття

                     У щасті , з любов’ю до волі !

Вчитель : Настав час надати слово нашим юним поетам . Попросимо   бути до них поблажливими , адже це тільки перші спроби пера .

( Юні поети декламують свої доробки .)

Не цурайтесь мови – мови тата й мами ,

Мови діда й баби , предків наших всіх ,

Бо її цуратись – сором непошани ,

Бо її цуратись – перед Богом гріх !

На Землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов ,

І у кожну мову , гарну і багату ,

Вклав свою небесну ніжність і любов .

Всі народи світу – то господні діти ,

Всіх народів мова – то Господній дар .

Але мова мами – найрідніша в світі

В ній є все : і святість , і краса , і чар .

Молитва  до мови

       Мово ! Пресвятая Богородице мого народу ! З чорнозему , з любистку , з м’яти, рясту , євшан-зілля , з роси , з дніпровської води , від зорі й місяця народжена .

      Мово наша ! Мудра берегине , що не давала погаснути волелюбності , славі й гордому духу .

      Мово наша ! Ти зцілювала втомлених духом , давала їм силу , здоров’я , довгий вік і навіть безсмерття тим , що пили Тебе , цілющу  джерелицю .

     Прости ! Воскресни ! Повернися ! Возродися !

Пісня „ Присяга рідній мові”