Типове положення про атестацію педагогічних працівників

І. Загальні положення

1.1. Це Типове положення визначає порядок проведення атестації педагогічних працівників дошкільних, загаль­ноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів І−ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров’я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні праців­ники (далі — навчальні та інші заклади).

1.2. Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

1.3. Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетен­тності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.

1.4. Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, гуманне та доброзичливе ставлення до пе­дагогічного працівника, повнота, об’єктивність та системність оцінювання його педагогічної діяльності.

1.5. Атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов’язковою.

1.6. Атестація може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п’ять років.

1.7. Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів. Ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п’ять років після закінчення вищого навчального закладу. Для педагогічних працівників вищих навчальних закладів І−ІІ рівнів акредитації підвищення кваліфікації може відбуватися у формі стажування.

1.8. Позачергова атестація проводиться за заявою працівника з метою підвищення кваліфікаційної категорії (та­рифного розряду) або за поданням керівника чи педагогічної ради навчального закладу з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та в разі зниження ним рівня професійної діяльності. Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися не раніш як через три роки після присвоєння попередньої.  

1.9. Центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є навчальні та інші заклади, на підставі цього Типового положення за погодженням з Міністерством освіти і науки України можуть розробляти свої положен­ня про атестацію педагогічних працівників, в яких визначаються умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій, педагогічних звань з урахуванням особливостей і специфіки їх роботи.  

II. Порядок створення та повноваження атестаційних комісій

2.1. Для організації та проведення атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії І, II і III рівнів.

2.2. Атестаційні комісії І рівня створюються в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-техніч­них, вищих навчальних закладах І−ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціа­льних установах для дітей, а також закладах охорони здоров’я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники.

2.3. Атестаційні комісії II рівня створюються у відділах освіти районних, районних у містах Києві та Севастопо­лі державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади.  

2.4. Атестаційні комісії III рівня створюються в Міністерстві освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннях освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади.

2.5. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковано навчальні та інші заклади, створюють атестацій­ні комісії у відповідних міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади або делегують свої повно­важення атестаційним комісіям органів управління освітою.

2.6. Атестаційні комісії усіх рівнів створюються в складі: голови, заступника голови, секретаря, членів атеста­ційної комісії. Головою атестаційної комісії є керівник (заступник керівника) навчального закладу або відповід­ного органу управління освітою. Про створення атестаційної комісії та затвердження її складу видається наказ. Кількість членів атестаційної комісії не може бути меншою від семи осіб.

2.7. Атестаційні комісії всіх рівнів формуються з педагогічних працівників навчальних та інших закладів, пра­цівників відповідних органів управління освітою, представників профспілок, методичних та психологічних служб. До складу атестаційних комісій також можуть входити представники наукових та інших установ, органі­зацій, об’єднань громадян (за згодою).

2.8. Атестаційні комісії всіх рівнів створюються на один рік до формування нового складу атестаційної комісії. Персональний склад атестаційних комісій протягом року може змінюватися.

2.9. Педагогічні працівники, які входять до складу атестаційної комісії, атестуються на загальних підставах та не беруть участі в голосуванні щодо себе.

2.10. Якщо кількість педагогічних працівників навчального та іншого закладу становить менш як 15 осіб, їх ате­стація проводиться атестаційними комісіями І рівня, визначеними відповідним органом управління освітою, або атестаційними комісіями II рівня.

2.11. Атестація педагогічних працівників притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації ді­тей, центрів медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я, соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок) здійснюється атестаційними комісіями II рівня за місцезнаходженням цих установ.

2.12. Атестаційні комісії І рівня мають право: 1) атестувати педагогічних працівників на відповідність займаній посаді; 2) присвоювати кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої катего­рії» (атестувати на відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям); 3) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів (якщо навчальні та інші заклади перебу­вають в управлінні Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, органів управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших структурних підрозділів міс­цевих органів виконавчої влади), атестаційними комісіями центральних органів виконавчої влади, яким підпо­рядковані навчальні заклади, про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії») та про присвоєння педагогічних звань.

2.13. Атестаційні комісії II рівня мають право: 1) атестувати на відповідність займаній посаді методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів), працівників районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти (далі — працівники районних (міських) кабінетів (центрів)), завідувачів та консультантів районних психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогічних працівників навчальних закладів і установ, у яких не створено атестаційні комісії; 2) присвоювати кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої катего­рії» (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) працівникам районних (міських) кабінетів (центрів); 3) присвоювати кваліфікаційні категорії, педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) педагогічним працівникам навчальних закладів і установ, у яких не створено атестаційні комісії; 4) присвоювати кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (атестувати на відповідність раніше при­своєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»), присвоювати педагогічні звання за клопотанням атестаційних комісій I рівня; 5) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями III рівня про присвоєння педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічного звання «практичний психолог-методист» (для практичних психологів цих кабінетів (центрів)); розглядати апе­ляції на рішення атестаційних комісій І рівня.

2.14. Атестаційні комісії III рівня мають право: 1) атестувати на відповідність займаній посаді завідувачів та консультантів республіканської (Автономна Рес­публіка Крим), обласних, Київської та Севастопольської міських психолого-медико-педагогічних консультацій; 2) атестувати на відповідність займаній посаді педагогічних працівників навчально-методичних (науково-мето­дичних) центрів (кабінетів) психологічної служби системи освіти, професійно-технічної освіти, навчальних за­кладів культури і мистецтв Автономної Республіки Крим та відповідних обласних, Київського та Севастополь­ського міських навчально-методичних (науково-методичних) центрів (кабінетів), присвоювати їм кваліфікаційні категорії (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям), педагогічне звання «практичний психолог-методист» (для практичних психологів); 3) присвоювати кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» педагогічним працівникам районних (мі­ських) кабінетів (центрів) (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»), присвоювати практичним психологам педагогічне звання «практичний психолог-методист» за поданням атестаційних комісій II рівня; 4) присвоювати кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (атестувати на відповідність раніше при­своєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»), присвоювати педагогічні звання педагогічним працівникам навчальних закладів, що перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки Автономної Респу­бліки Крим, органів управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних ад­міністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади за клопотанням ате­стаційних комісій цих закладів; 5) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій І та II рівнів.

2.15. Для об’єктивного оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників атестаційні комісії всіх рі­внів можуть створювати експертні групи.  

III. Організація та строки проведення атестації

3.1. Щороку до 10 жовтня керівники навчальних та інших закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазна­ченням результатів попередньої атестації та строків проходження підвищення кваліфікації. У цей самий строк до атестаційних комісій подаються заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та в разі зниження ним рівня професійної діяльності.

3.2. До 20 жовтня атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників, які атестуються, графік ро­боти атестаційної комісії, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації. Працівники, що атес­туються, ознайомлюються з графіком проведення атестації під підпис.

3.3. Атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи до 15 березня вивчає педагогічну діяль­ність осіб, які атестуються, шляхом відвідування уроків, позаурочних заходів, вивчення рівня навчальних досяг­нень учнів з предмета, ознайомлення з даними про участь педагогічного працівника в роботі методичних об’єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи тощо.

3.4. Керівник навчального та іншого закладу до 1 березня подає до атестаційної комісії характеристику діяльно­сті педагогічного працівника в між-атестаційний період. Характеристика повинна містити оцінку виконання пе­дагогічним працівником посадових обов’язків, відомості про його професійну підготовку, творчі та організатор­ські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, морально-психологічні якості, дані про участь у роботі методичних об’єднань, інформацію про виконання рекомендацій, наданих попередньою атестаційною комісією тощо. Педагогічний працівник не пізніш як за десять днів до проведення атестації ознайомлюється з характеристикою під підпис.

3.5. Атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями в такі строки: комісіями І рівня — до 1 квітня, II рівня — до 10 квітня, III рівня — до 25 квітня.

3.6. Засідання атестаційної комісії проводиться в присутності працівника, який атестується. Під час засідання атестаційної комісії педагогічний працівник має право давати усні та письмові пояснення, подавати додаткові матеріали щодо своєї професійної діяльності.

3.7. Засідання атестаційної комісії оформлюється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами атестаційної комісії. Книга протоколів засідань атестаційної комісії повинна бути прошнурована, про­нумерована й засвідчена підписом керівника закладу (органу управління освітою) та скріплена печаткою.

3.8. Засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її__ членів. Рішення атестаційної комісії приймаються шляхом таємного голосування більшістю присутніх на засіданні її членів. У разі однакової кількості голосів «за» і «проти» приймається рішення на користь працівника, який атестується.

3.9. За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: 1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді; 2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 3) педагогічний працівник відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихова­тель-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-мето­дист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання І категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»); 5) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального ор­гану виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, у якому створено атеста­ційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії»; 6) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального ор­гану виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, у якому створено атеста­ційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику педагогічного звання; 7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; 8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

3.10. Рішення атестаційної комісії повідомляється педагогічному працівнику відразу після її засідання під під­пис. На кожного педагогічного працівника, який атестується, оформлюється атестаційний лист у двох примір­никах за формою згідно з додатком, один з яких зберігається в особовій справі педагогічного працівника, а дру­гий не пізніш як через три дні після атестації видається йому під підпис.  

3.11. Педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо: 1) має відповідну освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами в галузі освіти; 2) виконує посадові обов’язки в повному обсязі; 3) пройшов підвищення кваліфікації.

3.12. У разі виявлення окремих недоліків у роботі педагогічного працівника, які не вплинули на якість навчаль­но-виховного процесу, атестаційна комісія може прийняти рішення про відповідність працівника займаній поса­ді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією.

3.13. Особи, прийняті на посади педагогічних працівників після закінчення вищих навчальних закладів, атесту­ються не раніш як після двох років роботи на займаній посаді.

3.14. На час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (якщо дитина потребує домашнього догляду — до досягнення дитиною шестирічного віку) за педагогічними працівниками зберігаються кваліфікаційні категорії (тарифні розряди), педагогічні звання. Час перебування в таких відпустках не враховується під час визначення строку чергової атестації.

3.15. Атестація педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації, може бути перенесена на один рік у випадку тривалої тимчасової непрацездатності або в разі переходу працівника в рік проведення чергової атеста­ції на роботу до іншого навчального закладу та з інших поважних причин. За такими працівниками до наступної чергової атестації зберігаються встановлені попередньою атестацією кваліфікаційні категорії (тарифні розряди), педагогічні звання.

3.16. Чергова атестація педагогічних працівників, які поєднують роботу з навчанням у вищих навчальних закла­дах за напрямами (спеціальностями) педагогічного профілю, за їх згодою може бути відстрочена до закінчення навчання. Присвоєні їм попередньою атестацією кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання зберігаються до чергової атестації.

3.17. У разі поновлення на роботі педагогічного працівника, який раніше виконував цю роботу, незалежно від тривалості перерви в роботі, за ним зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання. Атестація таких працівників здійснюється, як правило, через рік після поновлення на роботі, але не пізніш як через два роки.

3.18. Педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

3.19. Педагогічним працівникам іноземних держав, яких прийнято на роботу до навчальних та інших закладів, за наявності відповідних міжнародних договорів між Україною та іноземними державами, з яких вони прибули, атестаційні комісії приймають рішення про присвоєння кваліфікаційної категорії, яка відповідає категорії, уста­новленій їм за попереднім місцем роботи.

3.20. Учителі та викладачі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предме­та, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється й на педагогічне навантаження з інших предметів, які вони викладають та з яких пройшли підвищення кваліфікації.

3.21. Особи з повною вищою педагогічною освітою або іншою повною вищою освітою, прийняті на посади пе­дагогічних працівників за спеціальностями, фахівці з яких не готувалися вищими навчальними закладами або підготовлені в недостатній кількості, за умови проходження ними підвищення кваліфікації атестуються як такі, що мають відповідну освіту.

3.22. За педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного навчального закладу до іншого навча­льного закладу системи загальної середньої освіти та системи дошкільної освіти, за наявності відповідної фахо­вої освіти зберігаються присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) до наступної атестації, педагогічні звання. Ця норма також поширюється на педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І−ІІ рівнів акредитації, які не входять до системи загальної середньої освіти. За педагогічними працівниками, які переходять на посади методистів, зберігаються присвоєні попередньою атес­тацією кваліфікаційні категорії. Атестація таких працівників здійснюється, як правило, через рік після переходу на посаду методиста, але не пізніше як через два роки.

3.23. Педагогічні працівники, яким у міжатестаційний період присуджено наукові ступені або присвоєно вчені звання, атестуються без попереднього проходження підвищення кваліфікації.

3.24. Контроль за додержанням порядку проведення атестації педагогічних працівників здійснюється керівни­ками навчальних та інших закладів, органів управління освітою, де створено атестаційні комісії.  

IV. Умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій

4.1. Атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчи­телів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихова­телів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, учителів-логопедів, завідувачів лого­педичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, ін­структорів із фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (далі — повна вища освіта), зокрема: ü  учителі — повну вищу педагогічну освіту з предметів, які викладають;   ü  учителі початкових класів — повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю початкова освіта, початко­ве навчання або які мають дві освіти, одна з яких — вища педагогічна за освітньо-кваліфікаційним рівнем моло­дшого спеціаліста (до введення в дію Закону України «Про освіту» (1060−12) (у редакції Закону України від 23.03.96 № 100/96−ВР) (100/96−ВР) — середня спеціальна освіта) (далі — неповна вища освіта) або вищу педа­гогічну з цієї самої спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (далі — базова вища освіта) та повну вищу педагогічну освіту за іншим фахом; ü  учителі-дефектологи (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, олігофренопедагоги) — повну вищу педаго­гічну освіту зі спеціальності дефектологія (логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопеда­гогіка) або корекційна освіта (за нозологіями); ü  викладачі професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І−ІІ рівнів акредитації — повну вищу педагогічну освіту або іншу повну вищу освіту та пройшли спеціальну педагогічну підготовку; ü  соціальні педагоги — повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності соціальна педагогіка; ü  педагоги-організатори — повну вищу педагогічну освіту незалежно від спеціальності; ü  методисти методичних кабінетів (центрів), інститутів післядипломної педагогічної освіти — повну вищу педагогічну або іншу фахову освіту з напряму методична робота; ü  практичні психологи — повну вищу освіту зі спеціальності практична психологія, психологія;   ü  завідувачі логопедичними пунктами, логопеди — повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності корекцій­на освіта; ü   вихователі груп продовженого дня загально-освітніх навчальних закладів, вихователі шкіл-інтернатів та професійно-технічних навчальних закладів — повну вищу педагогічну освіту; ü  вихователі-методисти, вихователі дошкільних навчальних закладів — повну вищу педагогічну освіту зі спе­ціальності дошкільна освіта, дошкільне виховання або які мають дві освіти, одна з яких — неповна вища пе­дагогічна або базова педагогічна із цієї самої спеціальності, а друга — повна вища педагогічна освіта за іншим фахом; ü  викладачі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання), кон­цертмейстери — повну вищу фахову освіту або які мають дві освіти, одна з яких — неповна вища фахова або базова фахова освіта, а друга — повна вища педагогічна освіта відповідного спрямування; ü  художні керівники — повну вищу фахову освіту або які мають дві освіти, одна з яких — неповна вища або базова освіта із цієї самої спеціальності, а друга — повна вища педагогічна освіта за іншим фахом;   ü  музичні керівники дошкільних навчальних закладів — повну вищу музично-педагогічну освіту або які ма­ють дві освіти, одна з яких — неповна вища або базова музична освіта, а друга —повна вища педагогічна освіта за іншим фахом;   ü  інструктори з фізкультури дошкільних навчальних закладів — повну вищу фахову педагогічну освіту або які мають повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю дошкільна освіта;   ü  інструктори слухових кабінетів навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом — повну вищу педагогі­чну освіту за спеціальністю дефектологія (сурдопедагогіка) або корекційна освіта (за нозологіями); ü  інструктори з праці — повну вищу фахову педагогічну освіту.

4.2. За результатами атестації педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії».

4.3. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст» присвоюється педагогічним працівникам із повною вищою освітою, які раніше не атестувалися й діяльність яких характеризується: здатністю забезпечувати засвоєння учнями, сту­дентами, курсантами, слухачами, вихованцями (далі — учні) навчальних програм; знанням основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології; знанням теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають; використанням інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі; умінням вирішувати педагогічні проблеми; умінням установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі; додержанням педагогічної етики, моралі.

4.4. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст другої категорії» присвоюється педагогічним працівникам, які відпові­дають вимогам, установленим до працівників із кваліфікаційною категорією «спеціаліст», та які постійно вдос­коналюють свій професійний рівень; використовують диференційований та індивідуальний підхід до учнів; во­лодіють сучасними освітніми технологіями, методичними прийомами, педагогічними засобами, різними форма­ми позаурочної роботи та їх якісним застосуванням; застосовують інноваційні технології в навчально-виховно­му процесі; знають основні нормативно-правові акти в галузі освіти; користуються авторитетом серед колег, уч­нів та їх батьків.

4.5. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії» присвоюється педагогічним працівникам, які відпо­відають вимогам, установленим до працівників із кваліфікаційною категорією «спеціаліст другої категорії», та які використовують методи компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу; володіють технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів; упроваджують передовий педагогічний досвід; формують навички самостійно здобувати знання й засто­совувати їх на практиці; уміють лаконічно, образно й виразно подати матеріал; уміють аргументувати свою по­зицію та володіють ораторським мистецтвом.  

4.6. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється працівникам, які відповідають вимо­гам, установленим до працівників із кваліфікаційною категорією «спеціаліст першої категорії», та які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійно­му середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; уміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку; активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів; вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі.

4.7. Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно. Педагогічні пра­цівники, які в між атестаційний період підготували переможців III етапу всеукраїнських або міжнародних учнів­ських та студентських олімпіад з базових навчальних предметів; переможців III етапу всеукраїнських або між­народних спортивних змагань; переможців всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів профе­сійно-технічних навчальних закладів, переможців всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких ро­біт учнів-членів Малої академії наук, а також педагогічні працівники, які стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, що проводяться центральними органами виконавчої влади, мають наукові сту­пені, учені або почесні звання, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, ученим (почесним) званням, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації.

4.8. Педагогічні працівники, які не мають повної вищої освіти й працюють на посадах педагогічних працівників, після отримання відповідної повної вищої освіти атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціа­ліст другої категорії» за наявності стажу роботи на педагогічній посаді не менш як два роки; «спеціаліст першої категорії» — не менш як п’ять років; «спеціаліст вищої категорії» — не менш як вісім років.

4.9. Спеціалісти, які перейшли на посади педагогічних працівників до професійно-технічних та вищих навчаль­них закладів І−ІІ рівнів акредитації з виробництва або сфери послуг, можуть атестуватися не раніше ніж через рік після початку роботи на посаді педагогічного працівника. Для присвоєння таким працівникам кваліфікацій­ної категорії «спеціаліст другої категорії» стаж роботи на виробництві або у сфері послуг має становити не менш як два роки; «спеціаліст першої категорії» — не менш як п’ять років; «спеціаліст вищої категорії» — не менш як вісім років.

4.10. Педагогічні працівники з повною вищою педагогічною або іншою повною вищою освітою, які до набрання чинності Законами України «Про дошкільну освіту» (2628−14), «Про загальну середню освіту» (651−14), «Про професійно-технічну освіту» (103/98−ВР ), «Про вищу освіту» (2984−14) працювали й продовжують безперерв­но працювати в навчальних та інших закладах не за фахом, атестуються на відповідність займаній посаді з прис­воєнням кваліфікаційних категорій та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

4.11. Педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також керівникам гуртків, секцій, студій, інших форм гурткової роботи, працівникам, які працюють на посадах майстра виробничого навчання; культор­ганізатора; акомпаніатора; екскурсовода; інструктора з туризму; помічника директора з режиму, старшого чер­гового з режиму, чергового з режиму в загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабіліта­ції; асистента вчителя-реабілітолога; консультанта психолого-медико-педагогічної консультації, незалежно від рівня здобутої ними освіти, за результатами атестації встановлюються тарифні розряди. Під час встановлення тарифного розряду враховуються освітній рівень працівника, професійна компетентність, педагогічний досвід, результативність та якість роботи, інші дані, які характеризують його професійну діяльність.  

V. Умови та порядок присвоєння педагогічних звань  

5.1. За результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюють­ся педагогічні звання: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-методист», «старший викладач», «старший учи­тель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання І категорії», «майстер виробничого навчання II категорії».

5.2. Педагогічні звання «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психо­лог-методист», «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» можуть присвоюватися педагогіч­ним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (для педагогічного звання «керівник гуртка - методист» — найвищий тарифний розряд та повну вищу освіту), здійснюють науково-мето­дичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені нау­ково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І−ІІ рів­нів акредитації, закладів післядипломної освіти. Педагогічне звання «вихователь-методист» може присвоюва­тися музичним керівникам та інструкторам з фізкультури дошкільних навчальних закладів.

5.3. Педагогічні звання «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст пер­шої категорії» та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педаго­гічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним пра­цівникам.

5.4. Педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учи­тель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

5.5. Педагогічне звання «майстер виробничого навчання I категорії» може присвоюватися майстрам виробничо­го навчання, які на високому професійному рівні володіють методикою практичного навчання, ефективно засто­совують її в роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 8 років і яким установлено найвищий тарифний розряд.

5.6. Педагогічне звання «майстер виробничого навчання II категорії» може присвоюватися майстрам виробни­чого навчання, які добре володіють методами і прийомами виробничого навчання, майстерно застосовують їх у роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 5 років і яким установлено найвищий тарифний ро­зряд.

5.7. Педагогічні звання присвоюються безстроково.  

VI. Рішення атестаційних комісій та порядок їх оскарження

6.1. У разі прийняття атестаційною комісією позитивного рішення керівник закладу або органу управління осві­тою протягом п’яти днів після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфіка­ційних категорій (установлення тарифних розрядів), педагогічних звань. Наказ у триденний строк доводиться до відома педагогічного працівника під підпис та подається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати (з дня прийняття відповідного рішення атестаційною комісією).

6.2. У разі прийняття атестаційною комісією рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови ви­конання певних заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків, атестаційна комісія у встановлений нею строк проводить повторну атестацію з метою перевірки їх виконання та приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді.  

 6.3. У разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді керівником навчального чи іншого закладу або органу управління освітою може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю. Розірвання трудового договору за таких підстав допускається в разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі (установі). Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня з до­триманням законодавства про працю.

6.4. Педагогічні працівники в десятиденний строк від дня вручення атестаційного листа мають право подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня.

6.5. Апеляція на рішення атестаційної комісії І рівня подається до атестаційної комісії II рівня. Апеляція на рі­шення атестаційних комісій І та II рівнів може бути подана до атестаційної комісії III рівня.

6.6. Рішення атестаційних комісій можуть бути оскаржені в суді.

6.7. Апеляція подається у письмовій формі безпосередньо до атестаційної комісії вищого рівня або направляєть­ся рекомендованим листом. В апеляції на рішення атестаційної комісії має бути зазначено: найменування атес­таційної комісії, до якої подається апеляція; прізвище, ім’я, по батькові та посада (місце роботи) особи, яка по­дає апеляцію, її місце проживання; у чому полягає необґрунтованість рішення атестаційної комісії, що оскаржу­ється; перелік документів та інших матеріалів, що додаються; дата подання апеляції. Апеляція підписується особою, яка її подає. До апеляції додається копія атестаційного листа.

6.8. Атестаційні комісії, до яких подаються апеляції, розглядають їх у двотижневий строк та приймають такі рі­шення: 1) про відповідність працівника займаній посаді та скасування рішення атестаційної комісії нижчого рівня; 2) присвоїти відповідну кваліфікаційну категорію та скасувати рішення атестаційної комісії нижчого рівня; 3) присвоїти відповідне педагогічне звання та скасувати рішення атестаційної комісії нижчого рівня; 4) залишити рішення атестаційної комісії без змін, а апеляцію без задоволення.

6.9. Апеляції на рішення атестаційних комісій розглядаються за участю осіб, які їх подали, крім випадків, коли вони в письмовій формі відмовилися від особистої участі в розгляді апеляцій або не з’явилися на засідання.

6.10. Питання атестації педагогічних працівників, не врегульовані цим Типовим положенням, вирішуються ате­стаційними комісіями III рівня відповідно до чинного законодавства України.

Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти О. В. Єресько

Текст підготовлено у Верховній Раді України

Джерело: zakon.rada.gov.ua