На високій горі курочка знесла яйце. Воно було гарним, біленьким, раділо від того, що з'явилося на світ, і вирішило трохи помандрувати. Скотилося воно з гори та й покотилося стежкою. І ось зустріло наше яєчко на своєму шляху село, У ньому жили добрі працелюбні люди. Вони вирощували жито, пшеницю і всяку пашницю, а біля будинків цілий рік буяли сади.

Колись люди були там щасливі. Але їхньому щастю позаздрив злий чаклун, який жив край села в темному будинку, Він не вмів усміхатися, ніколи не радів, а на його полі ніколи не зрів урожай. Чаклун промовив закляття, і на село впала темрява. У садах почали сохнути дерева, на полях зав'яла пшениця. Селян здолали хвороби, вони забули, що таке радість, усмішка.

Довго тривало те лихо. Аж ось до села завітав мандрівник - мудрець. Він ужахнувся від того, що побачив, і вирішив допомогти людям. Мандрівник заходив до кожної оселі й дарував фарби - жовту, червону, блакитну і зелену При цьому він казав: "Згадайте, якого кольору небо, цей колір подарує вам здоров'я, колір ружі подарує радість і любов, колір сонця - стиглий врожай, а колір весняного поля допоможе відродженню природи. А згадати вам усе це допоможе те, з чого народжується життя."

Довгій час селяни не могли зрозуміти, що їм зможе допомогти, аж поки не побачили, як з яєчка вилупилося маленьке курча. Тоді зібрали всі яєчка, пофарбували їх у жовтий, червоний, зелений, блакитний кольори, вийшли за село і почали співати. Відразу небо стало ясним, на полях піднялася пшениця, розквітли сади, а люди всміхалися й раділи Чари чаклуна розвіялись, і вони вирішили фарбувати яєчка кожної весни.

Одного разу завітало яйце в село, в якому чомусь було дуже тихо і сумно, Воно запитало в дерева, що понуро стояло над незасохлим джерельцем "Що сталося?" Важко зітхнуло дерево і промовило: "Уже півроку, як нашу землю покинула радість Наше село минають дощі, втри видувають насіння з землі, а сонце палить так, що висохли і річка і джерела, навіть уночі дуже спекотно. Люди довго намагалися зарадити лиху, все сіяли та сіяли нове насіння, але марно. Тепер сходи кволі й безсилі, а все, що залишилося з минулих урожаїв, віддають дітям. Але що буде далі?" Знову зітхнуло дерево і ще більше похилилося. Сумно стало яєчку від такої розповіді. Вирішило воно негайно допомогти.

В одному маленькому дворику в піску гралися діти. Вони були тихі й невеселі. Яйце покотилося до них і почало качатися по піску. Здивовані дітки побачили, що після яєчка залишається спід, схожий на ромб. Потім воно почало підскакувати, і в центрі ромба з'явилися великі крапки. Яєчко покотилося ще раз, залишаючи на піску довгу пряму лінію, і завершило малюнок короткими відростками від тієї лінії. Лінія стала схожою на грабельки, що стояли біля клуні.

Діти повеселіли і почали малювати на піску ті самі знаки, і - сталося диво. Загримів грім, насунули темні хмари, пішов рясний дощ. Дерево розпрямило своє гілля, джерельце наповнилося водою, а на грядках почали прокльовуватися паростки. З хат повибігали здивовані люди, вони раділи і танцювали під дощем. Діти розповіли батькам, що сталося, показали їм яйце. Усі були дуже йому вдячні.

Одна жінка узяла яєчко, винесла додому і намалювала на ньому ті ж знаки, що були на піску. Ромб - то символ землі, крапки - насіння, а грабельки - символ дощу Наше яєчко стало таким гарним!

Задоволене тим, що воно стало тепер писанкою, помандрувало далі.

Джерело http://www.liveinternet.ru/users/gala-cat/post110197472/