v Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.

v В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.

v Вже лютий геть підгриз, - кидай сани й бери віз.

v В лютому зима вперше з весною зустрічається.

v Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

v Лютий виганяє ковалів з гути.

v Лютий гостро кутий.

v Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

v Лютий – місяць вітрів і кривих шляхів.

v Лютневий сніг весною пахне.

v Лютий ведмедю в барлозі бік пригріває.

v Якби мені та сила, що в січні, то я бику-третяку б роги вломив.

v Лютий зиму видуває, а березень її ламає.

v Ще рано лютому до березня в свати ходити.

v Як лютий не лютуй, а на зиму брів не хмур.

v Січню морози, а лютому хуртовина.

v Лютневий сніг – мов з рукава.

v Лютневі прикмети – метелиці та замети.

v Зимове сонце, як мачушине серце.

v Холод не брат, а заметіль не сестра.

v Зимою сонце крізь плач сміється.

v Мороз такий, аж зорі скачуть.

v Іди, зимо, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.

v Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.

v На лютий "Добридень”, березневим "Здорові будьте”.

v Лютий сильний хуртовинами, а березень капіжем.

v Як в лютому гукнеться, так восени відгукнеться.

v Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.

v Зима хоч і припікає, зате комарів немає.

v Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

v Зимою сонце крізь плач сміється.

v Мороз такий, що аж зорі скачуть.