"Сідай за уроки!", або роздуми про те, як допомогти дитині стати успішною - Час для роздумів - Записник - Вересневий передзвін (сайт-портфоліо)
Неділя, 11.12.2016, 06:04                        Ви увійшли якГість | Група "Гости"Вітаю ВасГість| RSS                    Головна | Мій профільРеєстрація | ВихідВхід
 
О.Савченко

фото

В.Науменко

фото

2 клас

фото

Міні чат
Ловці снів

Мій блог

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Увага!
Сайт відвідали
...

Записник

Головна » ЗАПИСНИК » Час для роздумів

"Сідай за уроки!", або роздуми про те, як допомогти дитині стати успішною

«Сідай за уроки!» - «Чому?» - «Так треба» - «Чому?» - «Тому що закінчується на « у»! Швидко, я сказала! ». У багатьох сім'ях цей нескінченний «діалог» ведеться щодня. Пояснити дитині, чому треба їсти корисну вівсянку вранці, добре вчитися в школі і чистити зуби перед сном, - так само складно, як і дитині пояснити мамі, чому вона хоче чіпсів, гуляти з друзями і дивитися телевізор до півночі.

Домашні бої

Першоклашки біжать до школи з твердою впевненістю, що вчитися цікаво, а добре вчитися - ще цікавіше. Але їх очікування зазвичай розбиваються об жорстоку реальність. Спочатку - початковий стрес від зміни соціальних ролей, від зрослих вимог до них, від появи цілого комплексу нових емоцій. Все це надовго може позбавити дитину радості.

А раз школа виявляється міцно пов'язана з негативними переживаннями, йти в неї не хочеться. І уроки робити не хочеться. Сумно, нудно, нецікаво.

Батьки теж додають масла у вогонь. Тому що кожен день ставлять одне і те ж дурне питання: «Що ти сьогодні отримав?» А значить, їм абсолютно немає діла до того, як проходить процес, що нового малюк сьогодні дізнався і чому навчився, - їм важливіше результат. Замість внутрішньої зацікавленості дитини - оцінка для галочки, на радість татові з мамою.

Ні, без оцінок, зрозуміло, не обійтися. Але якщо батько занадто сильно контролює процес, насаджуючи своє «треба» де треба і не треба, він може майже повністю зруйнувати дитяче «хочу». Якщо це відбувається рік за роком, результатом може стати стійка відраза до всього, що пов'язано з отриманням знань, або невроз.

5 «нІ» для бажання вчитися

Не женіться за результатом: краще бачити палаючі інтересом очі дитини, ніж відмінну позначку в щоденнику.

Не порівнюйте його здібності з талантами інших дітей.

Не сваріть за промахи, а хваліть за гідності.

Не залякуйте тим, що «з двієчниками ніхто не дружить», - це вселяє комплекс неповноцінності.

Не дискредитує вчителів і школу в очах малюка, що б ви насправді про них не думали.

Звідки беруться нехочухи

Не знають, для чого їм це потрібно. Це батьки в їхньому віці знали, що без хороших оцінок тебе не візьмуть в піонери. І не вступиш до хорошого ВУЗу. І батько ременя не пошкодує. Для нинішніх діток батьки - не настільки незаперечний авторитет, піонерів скасували, а ВУЗи ввели платні відділення. Навколо повно прикладів недоучок, які «вибилися в люди». І мудрі не по роках дітки прекрасно розуміють, що атестат без трійок - ще не гарантія успіху в житті.

Не вміють прогнозувати. Малюк живе сьогоднішнім днем ​​- ні вчора, ні завтра для нього не існує. З віком, звичайно, почуття часу вдосконалюється. Але навіть підліток 14 років, що вимахав вище тата не здатний прогнозувати своє майбутнє і вже тим більше не може прораховувати, які кроки він повинен зробити для того, щоб воно було світлим. Просто мозок ще не дозрів до такого типу мислення. Навіть якщо дитина вже твердо знає, ким хоче бути, «12» з математики погано ув'язується в його голові з можливістю побудувати свій власний бізнес. І саме справа батьків - знайти логічні взаємозв'язки між «відмінно» за твір »і« успішною кар'єрою топ-моделі ».

Немає мотивації. Одна справа - вчити англійську для того, щоб влітку виїхати в Європи і ганяти там офіціантів зрозумілою їм мовою. І зовсім інша - для того, щоб отримати «12» в чверті без будь-яких надій на застосування навичок у найближчому майбутньому. У першому випадку дитина - мотивована, у другому сприймає мамине «язик до Оксфорда доведе» як гіпотетичне припущення.

Їм нецікаво. Може, розвиток дитини випереджає розвиток однолітків, і їй дуже легко вчитися. А можливо, вона відстає і не встигає засвоювати матеріал. Батькам і психологам варто докопатися до причини втрати інтересу - і, при необхідності, знайти більш відповідну школу і програму, що враховує індивідуальні особливості дитини.

Їм погано. «Ботаніків» і хитромудрих «відмінників», буває, не люблять. Дитина може конфліктувати з однокласниками, або бути «білою вороною», або бути новачком, не вписався в колектив. Коли доводиться вирішувати такі складні проблеми спілкування, до уроків чи що? Завдання батьків - не звинувачувати, бо дитина зазвичай - жертва обставин, а не винуватець конфлікту. І без ради дорослого (а іноді і фахівця) тут не обійтися.

Іноді у дитини просто не сформовані пізнавальні інтереси - батьки були вічно зайняті. Займатися з дитиною треба з народження - тільки так можна виростити цілеспрямовану і допитливу ​​людину.



Джерело: http://subscribe.ru/
Категорія: Час для роздумів | Додав: РІТА (09.09.2014)
Переглядів: 839
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Вчителю 1 класу

Уроки читання
 
Для 1 класу
Я - за!
Яка година?
Пошук
Друзі сайту
Сайт управління

Копірайт
Значущі дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Останні коментарі
Подяка від Порталу