Індивідуальна робота з відстаючими учнями входить у коло обов'язків вихователя. Вона здійснюється в різних формах. Головне — піклування про дітей, яким вона вкрай необхідна. Співчутливе ставлення до педагогічне запущених малят, особлива увага до них, створення сприятливих умов для їхнього розвитку, встановлення особистого контролю за їхніми успіхами в навчанні — задача вихователя.

Педагогічна турбота про таких дітей під час підготовки безпосередня і опосередкована. Безпосередня турбота можлива тільки за наявності особистої участі вихователя у виконанні завдань учнем. Дитина безпосередньо відчуває опіку, контроль, а Інколи і примушення з боку вихователя. Це робиться відкрито, вся група знає і сама надає допомогу товаришеві.

Найбільш розповсюджена форма індивідуальної роботи — вчасна допомога учням. Якщо спостерігається відставання в навчанні, вихователь повинен негайно допомогти дитині у виясненні незрозумілого, відпрацюванні навчальних умінь і навичок шляхом додаткових пояснень, вправ, повідомити вчителя про невстигання. Спільно з ним долати перешкоди відставання. Такої допомоги потребують:

а)     учні з уповільненими процесами засвоєння;

б)     учні, які не оволоділи новим матеріалом на уроці;

в)     учні, які не відвідували з якихось причин уроки.

Дітям з уповільненими процесами засвоєння потрібна більш серйозна допомога вихователя, погоджена з учителем. Спільна діяльність учителя і вихователя повинна забезпечити стабільність успіхів таких учнів у виконанні самостійних навчальних завдань самопідготовки. Допомога ця надається з урахуванням індивідуальних особливостей учня, які мають бути відомими як учителеві, так і вихователю. На їх основі будується план надання допомоги. Вихователь виконує в цьому випадку розвиваючу функцію.

Школярам, які не оволоділи новим матеріалом, вихователь організовує пояснення, розучування, залучаючи до цього дітей, які успішно виконали завдання.

Вихованцям, які не відвідували заняття з якихось причин і не подолали самостійно труднощі в навчанні, надається тимчасова допомога. Інколи до цього залучаються батьки. Як тільки учень матиме змогу самостійно виконувати домашнє завдання, вихователь зразу ж припиняє допомогу. Не слід забувати, що самопідготовка — це самостійна робота дітей при виконанні навчальних завдань учителя. Якщо вихователь безрозсудно надаватиме допомогу, знизиться рівень самостійності вихованців.

У групі завжди є діти, які потребують особливого піклування:

а)       діти, які мають відхилення у здоров'ї;

б)       діти з вадами зорового, слухового, мовленнєвого апарату;

в)       діти, які живуть у неблагонадійних сім'ях.

До кожної такої дитини треба знайти свій підхід. Якщо школяр швидко стомлюється, то протягом самопідготовки треба регулювати його навчальне навантаження. Якщо у нього вади в мовленні, то необхідно їх виправляти. Увагою треба оточити дітей з неблагонадійних сімей. Але вихователь повинен пам'ятати, що кожна дитина мусить відчути його піклування, тактовність, чуйність, увагу. Зробити самопідготовку не тяжкою повинністю, а радістю, яка б приносила задоволення від досягнутого – першочергове завдання вихователя. Піклування про всіх і про кожного — справа нелегка. Практика показує, що у групах, де дбайливий вихователь, після урочна навчальна праця не пригнічує вихованців. Діти платять за це чуйністю і довірою. Під час самопідготовки вони показують свідому дисциплінованість. Контроль — одна з ефективних форм перевірки індивідуальної роботи самопідготовки. Він може мати вигляд спостережень, перевірок, оцінювання діяльності молодших школярів.

Спостереження допомагають накопичувати інформацію про робочий стан групи і окремих учнів, дозволяє передбачити потенційні можливості вихованців.

Перевірка показує продуктивність праці школярів. За вибором вихователя перевіряються різні моменти навчальної роботи дітей.

Оцінювання – останній етап кінцевого вибору засобів і шляхів впливу на хід та результат самопідготовки. Це двоякий процес: з одного боку педагог оцінює власну діяльність, з іншого – діяльність учнів. Оцінювання діяльності учнів не супроводжується аналізом помилок, а супроводжується схваленням або засудженням вчинків учнів під час самопідготовки. Вихователь використовує не тільки словесні висловлювання, а також жести, міміку, щоб не влаштовувати зайвого шуму і не відволікати дітей від роботи.