19.06.2014, 18:39 | |
Ведучий 1. Синів і дочок багатьох народів Я зустрічав , які перетинали Гірські й морські кордони і , на подив , Багато бачили , багато знали , Я їх питав із щирою душею : - Яку ви любите найбільше мову ? – І всі відповідали : - Ту , що нею Співала мати колискову. Учитель . Сьогодні в нас чудове свято мови та писемності . Прислухайтесь уважно до цих звуків . ( Звучить у запису гавкіт собак , нявчання котика , мукання корови .) Чи знайомі вам ці звуки ? Так , такі звуки видають тварини , передаючи якусь інформацію : чи то нагадуючи про те , що хочуть їсти , Чи коли загрожує якась небезпека . А зараз послухайте спів пташок навесні ( Звучить запис співу птахів . ) Ці звуки нас зачаровують , милують наш слух і ми із задоволенням їх слухали б і слухали . А тепер послухаймо дивовижну музику , яка створена людиною . (Звучить етюд П.І.Чайковського . ) Ведучий 1. Звуків дуже є багато , У природі все звучить : Свище вітер , грім завзято В темнім небі гуркотить . Ведучий 2. Навесні співає пташка , І струмочок жебонить . Джміль гуде , дзвенить комашка , Все по-своєму звучить ! Ведучий 3. Звуки всі пізнати можна Хоч багато в світі їх . Розбере дитина кожна , Де тривога , сум чи сміх . Ведучий 4. Але звуки ці – немовні : Стукіт , грюкіт , шелест , свист . Хоч приблизно та умовно Ними скаже щось артист . Ведучий 1. А чи завжди люди вміли розмовляти ? Чи спілкувалися вони між собою за допомогою мови ? Ведучий 2. Про це можна довідатись , заглянувши у наше далеке - далеке минуле . ( Інсценізація легенди про виникнення писемності . ) Ведучий 3. Жило на землі плем’я розумних людей . Вміли вони полювати ,готувати їжу на вогнищі .А всі ці знання зберігали в пам’яті , а діти вчилися у батьків , спостерігаючи за ними . Ведучий 4. І жила в цьому племені сім’я : мама , тато і донька Ая . Одного разу пішли тато з Аєю до лісу і вистежили здоровенного ведмедя . Тато хотів вполювати звіра , та списа забув удома . Взяв тоді він шматок кори і намалював листа дружині (писати тоді вміли тільки так .) Ведучий 1. Мама „прочитала” листа і закричала . Збіглися всі родичі племені . А жінка їм пояснила , що її чоловіка хоче ведмідь з’їсти і показала кожному листа . Ведучий 2. Всі схопили зброю і кинулись на допомогу . А мисливець , побачивши озброєних родичів , подумав , що його хочуть вбити і почав втікати . Бігав , доки не натрапив по дорозі на старця-мудреця . Почав просити у нього захисту . Ведучий 3. Коли все з’ясувалося , то люди племені ще довго сміялися . Та старійшини задумались і , щоб не було плутанини , вирішили придумати інше письмо , щоб легше було тлумачити написане. І придумали літери . Ведучий 4. Не знали , як же назвати всі ці букви , а тут перед ними дівчинка гралася на ім’я Ая . Отож , вирішили , що першу літеру назвуть А , а остання буде Я . Згодом були названі всі літери . Ведучий 1. Так виникло письмо . З того часу люди почали користуватися не лише усним , а й писемним мовленням . Учитель . Зараз вам може бути смішно , але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького історика Геродота , який жив ще у V столітті . Він писав , що скіфи направили персам „лист” ,який складався з жаби , миші , птаха та п’яти справжніх стріл . Як на вашу думку , що б він міг означати . ( Відповіді глядачів ) Цей лист означав : „ Якщо ви , перси , не навчитеся стрибати по болотах , як жаба , ховатися в норах , як миша , і літати , як птах , то ви будете засипані нашими стрілами , як тільки ступите на нашу землю .” Учень 1. Знайте всі , мої шановні , Не забудьте це , бува : У людей є звуки мовні , Що складаються в слова . Учень 2. Звуки , зібрані у слово , Ще в далеку давнину Утворили рідну мову Українську чарівну . Учень 3. А щоб ми все розуміли , Щоб могли багато знать , Знаки – букви нам створили , Щоб писати і читать . Учень 4 . Їх взяли , пошикували , Щоб нікого не згубить . Та Абеткою назвали . Ось її нам треба вчить ! Пісня „ Любіть рідну мову” Ведучий 1. Багато століть пройшло , доки люди звикли до письма , до запам’ятали , що як називається . Ведучий 2. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичні літери абетки – пройшло довжелезний шлях , поки дійшло до нас . На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому .Увесь час вона змінювалась , аж поки не тала такою , якою ми сьогодні й користуємося . Важко , навіть , сказати , скільки людей протягом століть доклали зусиль , щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати . Ведучий 3. Та не завжди мова вільно могла звучати та розвиватися на Україні . ( Інсценізація „ Дівочі вечорниці” ) Дівчина 1. Дівчата , а ходімо на пагорб на вечорниці , я покажу вам , що купив мені батько . Дівчина 2. Добре тобі , Оксано , батько й до школи віддав і книги такі гарні купує . А я хоч і хочу , та немає за що вчитися . Дівчина 3. Не сумуй . Не одна ти не вмієш читати та писати . Та що вдієш , що батьки наші бідні , ледь хліба та каші вистачає на зиму , та й пан погано гроші платить . Дівчина 4. А в мене не те що книг , чобіт на зиму немає . Буду сидіти в хаті , бо як же босій по снігу ходити . Дівчина 5. Давайте краще заведемо нашої української , доки наглядач не побачив , що ми без роботи сидимо , а сонце ще не сіло . ( Звучить українська народна пісня) Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете . Ану быстро работать , а то не защитаю день . Разорались своими холопскими песнями .Лучше бы наш , благородный язык учили , панский . Ведучий 3. Історія кожного народу має героїчні й трагічні , щасливі й нещасні сторінки .На долю України випали великі поневіряння : турецько-татарські орди , польські феодали , російський царизм хотіли поневолити наш народ . Ведучий 4. Забороняли мати власну історію , культуру , мову . Ось кілька сторінок „Скорботного календаря української мови” Ведучий 1. 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою . Ведучий 2. 1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях . Ведучий 3. 1862 рік – закрито українські недільні школи , які безкоштовно організовували видатні діячі української культури , заборонено видавати книжки українською мовою . Ведучий 4.1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень . Ведучий 1. 1884 рік – закрито всі українські театри . Ведучий 2. 1908 рік – вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою . Ведучий 3. 1914 рік – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу – газети й журнали . Ведучий 4. 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови , чим підтинає коріння мові українській . Ведучий 1. 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах ,що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями . Ведучий 2. 1989 рік – видано постанову , яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову , чим українську мову було відсунуто на другий план , що позначається ще й сьогодні ... Учень 1. Зневажати мову мамину – біда , Котра пустими зробить наші душі . І ми нащадкам зможем передать Лиш те , що корені калини сушить . Учень 2. Зневажати мову – зрадити себе , А зрадників хто може поважати ? І стане чорним небо голубе , Вмиратиме у муках рідна мати . Учень 3. О , не згуби свого народу , Безсмертна мово , рідна і терпка . Ти є душа співучого народу , Що був , і є , і буде у віках . Пісня „ Наша мова” Ведучий 3. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову : перекручують слова , розмовляють такою мовою , якої не існує в світі . ( Інсценізація „ Зустріч друзів” ) Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже : Василько : Пашлі надвір . Там такі класні сорєвнованія . Михайликові хотілося виправити товариша , але побоявся , що той образиться , і не поправив . Михайлик : Ходімо . Василько : Ти за кого будеш боліти ? Михайлик : Та , напевно , за своїх вболіватиму . Наталка : Пацани ! Подождіть мене . Подивіться , який у мене гарний цвіток для побєдітєля ! Михайлик аж на обличчі змінився , але знову не захотів образити друзів . Михайлик : Слухай , Васильку , а твої батьки у відрядженні ? Василько : Да . А чьо ти хотів ? Михайлик : Та хотів попросити у твого тата один підручник . А коли вони повернуться ? Василько : Да , на неділі . Михайлик : Ти знаєш , я ніколи не міг збагнути , де ти таку мову вивчив , чи курси якісь закінчив . Мені соромно , що мій друг не поважає своєї мови , калічить її . Задумайся , Васильку, в якій країні ти живеш . Йде від друзів . Наталка : Ну і двоюшнік ти , Василько . Навчись говорити . Василько : А ти сама як розмовляєш : двоюшнік , цвіток . Де ти таких слів набралася ? Наталка : Злий ти , піду до Михайлика . Втікає . Василько : Наталко , зачекай . Я ж не хотів тебе образити . Вчитель : Кожна людина , яка поважає себе , країну , не буде калічити своєї мови ; бо виховані говорять грамотно і красиво , навіть про найбуденніші речі , бо мова не ділиться на святкову і буденну . Учень 1. Як хочеш , друже , шану всюди мати , Навчися рідну мову шанувати . Вона – твоє обличчя , твоя доля . На це була свята Господня воля . Учень 2. Ще в давнину признав її весь світ , Та скніла у неволі тьму століть . Тепер вона розкута і підмоги Від нас чекає , щоб звестись на ноги . Учень 3. Подаймо руки їй , введім в господу – Нащадки українського ми роду – І будем рівні серед рівних в світі , Й до нас серця залишаться відкриті . Ведучий 4. Мово ! Ти даєш поету дужі крила , Що підносять правду в вишину , Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину . Ведучий 1. І тобі рости й не в’януть зроду , Квітувать в поемах і віршах , Бо в тобі великого народу Ніжна і замріяна душа . Ведучий 2. Із дерева роду зростає пагіння І лине до сонця , до світла . Стрічай , Україно , нове покоління , Що ніби веселка розквітло . Ведучий 3. Стрічай , Україно , чарівне суцвіття Дітей своїх рідних у школі ! Сміливо веди їх у тисячоліття У щасті , з любов’ю до волі ! Вчитель : Настав час надати слово нашим юним поетам . Попросимо бути до них поблажливими , адже це тільки перші спроби пера . ( Юні поети декламують свої доробки .) Не цурайтесь мови – мови тата й мами , Мови діда й баби , предків наших всіх , Бо її цуратись – сором непошани , Бо її цуратись – перед Богом гріх ! На Землі народів Бог створив багато І подарував їм скарб усяких мов , І у кожну мову , гарну і багату , Вклав свою небесну ніжність і любов . Всі народи світу – то господні діти , Всіх народів мова – то Господній дар . Але мова мами – найрідніша в світі В ній є все : і святість , і краса , і чар .
Молитва до мови Мово ! Пресвятая Богородице мого народу ! З чорнозему , з любистку , з м’яти, рясту , євшан-зілля , з роси , з дніпровської води , від зорі й місяця народжена . Мово наша ! Мудра берегине , що не давала погаснути волелюбності , славі й гордому духу . Мово наша ! Ти зцілювала втомлених духом , давала їм силу , здоров’я , довгий вік і навіть безсмерття тим , що пили Тебе , цілющу джерелицю . Прости ! Воскресни ! Повернися ! Возродися !
Пісня „ Присяга рідній мові”
| |
Категорія: Сценарії свят | | | |
Переглядів: 4990 | Завантажень: 0 |
Всього коментарів: 0 | |