Одним із чинників порушення цілепокладання учбової діяльності є несформований самоконтроль.

Формування самоконтролю в учбовій діяльності може проводитись під час розв'язання навчальних завдань, на групі продовженого дня, із врахуванням таких загальних принципів:

1) необхідно запам'ятати, що потрібно зробити;

2) дотримуватися відповідних правил для того, щоб правильно виконати завдання.

Водночас при цьому організовується така система практичних дій:

-          повторити завдання тими учнями, що його добре запам'ятали;

-          повторити завдання за тими школярами, що сформулювали його правильно;

-          оцінити правильність повтору завдання іншим учнем;

-          оцінити, чи вірно виконується завдання, проаналізувавши початок його виконання;

-          повторити завдання вголос і перевірити дотримання правил його виконання.

У певній послідовності учнів навчають об'єктивно оцінювати отриманий результат. З цією метою попередньо використовується вищеописана система практичних дій. Для прикладу опишемо, як можна формувати елементи самоконтролю на уроках математики. Після виконання вправ на закріплення вивченого матеріалу, на наступних уроках учням дається інструкція розв'язувати аналогічні завдання самостійно; водночас один із учнів теж самостійно працює над виконанням аналогічного завдання на дошці, а потім решті школярів необхідно співставити отримані результати із результатами на дошці, за потреби вказати на помилки і виправити їх.

Також на уроках математики, на етапі перевірки домашнього завдання, з метою формування самоконтролю учням пропонується перевірити та оцінити виконання домашніх вправ з сусідом за партою.

Одним із порушень цілепокладання учбової діяльності є така особливість нервової системи дітей, як надмірна повільність. У цьому випадку рекомендується вчителям звертати особливу увагу на таких дітей, і на уроках надавати їм більше часу для підготовки та відповідей біля дошки, для виконання письмових завдань. Зважаючи при цьому на такі індивідуальні особливості повільних учнів, як слабкість нервової системи та тип темпераменту (наприклад, флегматичний), вчителям можна порадити використовувати наступні прийоми:

· під час роботи з флегматичним школярами:

1. Швидку втомлюваність компенсувати частими перервами для відпочинку, оптимальною організацією діяльності, режимом дня.

2. Недостатню зібраність і схильність до відволікання уваги - посиленим контролем і перевіркою роботи після її виконання.

3. Попередньо готувати їх до уроків, щоб компенсувати повільний темп розумової діяльності.

4. З метою зменшення нервово-психічного напруження, що виникає у відповідальні моменти навчальної діяльності (наприклад, під час контрольних та самостійних робіт, тощо), проводити попередню підготовку, глибокий всебічний аналіз, систематизацію та обдумування навчального матеріалу, що засвоюється;

Під час роботи з школярами, які мають слабку нервову систему:

1. Надавати можливість на неповну відповідь із наступним доповненням через невеликий проміжок часу.

2. Надавати можливість виконувати наступне завдання, пропускаючи попереднє, з метою зростання темпу роботи.

3. Надавати можливість попередньо підготуватись до відповіді.