У третьому тисячолітті особливо гостро постає проблема люди­ни та її здоров'я. Дійсно, стан здоров'я є показником духовного, соціально-економічного й біологічного добробуту населення, рівня цивілізованості країни. Гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування стійких мотивацій до здо­рового способу життя, позитивної соціальної поведінки. Здоров'я учнів перебуває в прямій залежності від умов навчання, правиль­ного чергування навантаження та відпочинку, умов сімейного виховання тощо. Таким чином, збереження та зміцнення мораль­ного, фізичного та психічного здоров'я вихованців є одним із пер­шочергових завдань загальноосвітньої школи, на чому наголошує Концепція загальної середньої освіти.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. від 17.04.2002 р. за № 347 зазначається, що пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Стан здоров'я школярів у сучасній Україні викликає занепо­коєння як у лікарів, так і у педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації, а також статистичні дані, які ствер­джують, що за час навчання в школі кількість здорових дітей змен­шується в 4-5 разів. Така ситуація зумовлена важким соціально-економічним станом українців, зростанням кількості соціально незабезпечених сімей, кризою духовних цінностей, зниженням рівня моральних цінностей населення.

Від ставлення людини до свого здоров'я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров'я — одна з найважливіших проблем сучасної школи.

Стрижнем усієї педагогічної роботи в цьому напрямку є особисте ставлення вчителя до збереження та зміцнення здоров'я школярів і формування в них позитивної мотивації щодо здорового способу життя.

Проблемі збереження здоров'я в системі освіти присвячено сучасні наукові дослідження Т. Бережної, Е. Булич, І. Волкової, М. Гончаренко, І. Муравова, В. Оржеховської та іп. Тому форму­вання освітнього здоров'язберігаючого середовища й виховання культури здоров'я порушували науковці І". Апанасснко, Д. Зарідзе, Н. Максимова, В. Оржеховська, Л. Попова, В. Шаповалова, О. Шиян та ін. Проблеми здорового способу життя та розробки педагогічних технологій і моделей здоров'язбереження розгляну­то в наукових працях Н. Агаджапян, В. Базарного, В. Бароненка, В. Зайцева, Н. Іванової, М. Смирпова, Г. Соловйова та ін.

Аналіз досліджень проблеми формування здоров'язберігаючого освітнього середовища через реалізацію здоров'язберігаючих освітніх технологій в навчально-виховному процесі свідчить про спроби вчених переглянути загальні підходи до його формуван­ня, з'ясувати повний зміст, форми, методи реалізації цієї проблеми в умовах сучасної ситуації в освітній сфері.

Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певного прийому, методу, методики, інші розуміють його як значення змістової техніки, з допомогою якої реалізують освітнє чи інше педагогічне завдання. Розуміють технологію і як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність да­них, Що відображають певні зміни в здоров'ї

Вітчизняні та зарубіжні науковці (насамперед російські вчені, які працюють під керівництвом М. Безруких) вважають, що під здоров'язберігаючими освітніми технологіями в широкому розу­мінні цього слова необхідно розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров'ю учнів. Дослідник цієї проблеми М. Смирнов зауважує: «Якщо здоров'язберігаючі технології пов'язати з ви­рішенням вужчого здоров'яохоронного завдання, то до здоров'я-зберігаючих будуть належати педагогічні проблеми, методи та технології,   які  прямо чи  опосередковано  не   шкодять здоров'ю в учнів, культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють йо­го збереженню та зміцненню, формуванню уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

Основна мета сучасної школи — формування особистості, здорової як фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях по­кращення якості освіти та виховання.

Колись метою школи було навчити якомо­га більше людей читати та писати. Зараз це рі­вень початкової школи. А загальні цілі — зовсім інші. У школі викладають безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмеж­ний (телебачення, радіо, Інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. Метою су­часної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має здобути під час навчання знання, що знадобляться йому в житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження техноло­гій педагогіки.

Учитель, озброєний сучасними педагогічни­ми знаннями, під час постійної взаємодії з учня­ми, їхніми батьками, медичним працівником та шкільним психологом, повинен планувати й ор­ганізовувати свою діяльність з урахуванням прі­оритетів збереження та зміцнення здоров'я всіх суб'єктів педагогічного процесу.

Чому ми звертаємося сьогодні до теми здоров'язбереження у школі?

Тому що здоров'я дітей — одне з основних умов щастя, радості й повноцінного життя бать­ків, учителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, що пов'язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров'я ді­тей та учнів. Турботу викликає різке погіршення фізичного та розумового розвитку молоді, зни­ження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої, а також відсутність мотивації до збереження та зміцнення здоров'я.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного ха­рактеру, зростає кількість дітей, які мають пси­хоневрологічні захворювання.

Заданими медичної статистики, уже наприкін­ці дошкільного віку в 17-21 % дітей реєструються хронічні захворювання. Патологічні відхилення в роботі опорно-рухового апарату мають 30-32% дітей, носоглотки — 21-25%, нервової системи — 27-30%, органів травлення — 27-30%, алергічні прояви зареєстровано у 25% учнів.

Актуальною є проблема шкільної зрілості до­шкільників та першокласників, яка особливо за­гострилась у зв'язку з переходом на більш ранній термін шкільного навчання — з шестирічного віку. Навіть наприкінці навчального року функ­ціонально «незрілими» залишаються 22-26 % шестирічних першокласників.

Доведено, що у групі молодших школярів з низьким рівнем «шкільної зрілості» спостеріга­ється несприятливий характер протікання адапта­ційних процесів та вища питома вага випадків пору­шень здоров'я та формування хронічної патології.

У середньому по Україні наприкінці навчан­ня не більше 6-10% випускників загальноосвіт­ніх шкіл можуть вважатися здоровими, тоді як 52% — мають морфофункціональні відхилення різного характеру, а 40% мають хронічні захво­рювання. У школах нового типу відсоток здорових учнів є ще нижчим і сягає лише 2-3 %. Навчаль­не навантаження перевищує допустимі норми на 1-3 години, зростає кількість обов'язкових пред­метів, робочий день збільшується, і це призводить до зниження рухової активності школярів.

За даними експертів, 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки.

За даними статистики, у 10-річному віці па­лять близько 5 % опитаних, у 14 років — 30%, у 17 — 48%. У 17 років паління є найпошире­нішим чинником ризику серед групи молоді.

20-40% школярів мають нервово-психічні хвороби; 25% — дефіцит маси тіла. Причиною 45% захворювань у дітей є стреси. Від 20 до 80% учнів шкіл мають патології одразу 2-4 систем ор­ганізму; 20-40% дітей виховуються у неповних родинах. Такі діти страждають на емоційні розла­ди, соціально дезадаптовані, вимагають особливо­го ставлення до себе педагогів.

Сучасний стан здоров'я та суспільної свідомос­ті населення України свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. При цьому найбільше страждають незахищені верстви населення, які нині позбавлені можливості життєвого самови­значення та самореалізації, що призводить до їх соціальної дезадаптації.

У Законі України «Про загальну середню осві­ту» у ст. 5 зазначено, що завданнями загальної се­редньої освіти є: виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігіє­нічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

А у ст. 22 говориться про те, що загальноос­вітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнен­ня здоров'я, формувати гігієнічні навички та за­сади здорового способу життя учнів (вихованців). Відповідальність за організацію харчування учнів покладається на керівників цих навчальних за­кладів.

Національна доктрина розвитку середньої осві­ти України в XXI столітті передбачає розв'язання таких проблем: виховання морально та фізично здорової людини; формування в учнів наукового світогляду, уявлення й розуміння наукової кар­тини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв'язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, ці­нування свого життя та інших. Пріоритетним за­вдання системи освіти: виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуаль­ної і суспільної цінності.

Здоров'я дитини, її соціально-психологічна адаптація, нормальне зростання й розвиток ба­гато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе. Для дитини 6-17 років таким сере­довищем є школа, оскільки тут дитина проводить 70 % часу.

Існують різні визначення здоров'я та підхо­ди до його збереження та зміцнення в педагогі­ці. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я   -    «це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуч­чя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад».

«Мати гарне здоров'я — це мати почуття най­вищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: „Я почуваю Себе чудово! Я живу чудово!"» — писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя — щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров'я. Здорова людина лю­бить життя. Здорова людина рідко буває нещас­ливою.

Важко уявити собі серед активних і повноцін­них учасників навчально-виховного процесу ди­тину або вчителя, у яких постійно болить голова, які знаходяться у постійному нервовому напру­женні, усього бояться...

Фізичне здоров'я складає організм людини як біологічну систему: органи й системи життєзабез­печення, їхні функції та здоровий стан, фізична діяльність і біохімічні процеси, гігієна тіла, ру­хова активність, здорове харчування, генетичне і репродуктивне здоров'я, профілактика хвороб, фізичний розвиток.

Психічне здоров'я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резер­ви психологічних можливостей людини, запобі­гання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок.

Духовне здоров'я — це здоров'я в системі загаль­нолюдських  цінностей,  ідеал здорової людини

традиції культури українського народу, розвиток позитивних моральних рис. духовні цінності й за­соби розвитку духовності.

Соціальне здоров'я — соціальні потреби та інте­реси, етика родинних зв'язків, наслідки антисоці­ального ставлення до довкілля, соціальне забезпе­чення життєво важливих потреб, соціальна адап­тація, здоров'я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя.

Інтелектуальне здоров'я — це можливість від­крити розум для нових ідей та досвіду, які мо­жуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та суспільної взаємодії; це стимулювання розумового розвитку; участь в інтелектуальних і культурних заходах; пошук нових ідей та розви­ток інтелекту.

У результаті численних досліджень учені вста­новили, що серед чинників, від яких залежить здоров'я людини, яка проживає у цивілізованій країні в умовах миру, за відсутності природних катаклізмів, приблизно 20-22% припадає на еко­логічні та соціальні чинники, 20-22% — на спад­ковість і генетичні порушення, 8-10% — на роз­виток медицини і якість медичного обслуговуван­ня та охорони здоров'я, а близько 50% припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до влас­ного здоров'я.

Ось чому тема забезпечення у школі здоров'язберігаючого середовища є такою акту­альною.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

1.      Сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання і виховання

2.      Оптимальну організацію навчального процесу ( відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм)

3.      Повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Науковці вважають, що поняття «здоров'язберігаюча і здоров'яформуюча» можна віднести до будь-якої педагогічної техно­логії, яка, в процесі реалізації створює, необхідні умови для збере­ження здоров'я основних суб'єктів освітнього процесу — учнів та вчителів.

Під здоров'язберігаючою освітньою технологією О. В. Петров розуміє систему, що створює максимально можливі умови для збе­реження, зміцнення й розвитку духовного, емоційного, інтелек­туального, особистого й фізичного здоров'я всіх суб'єктів освіти (учнів, педагогів та ін.).

Основною метою застосування здоров'язберігаючих освітніх технологій, на думку Л. Дихана, має бути не стільки засвоєння медико-біологічних, гігієнічних і психологічних знань, що є ли­ше базисом компетенцій, але й виховання культури здоров'я, здорового способу життя, тобто прищеплення морально-етичних і естетичних навичок доброго, бережливого ставлення до свого здоров'я, здоров'я оточуючих; внутрішня потреба у виборі самозберігаючої поведінки, у безпечних способах взаємодії із соціумом.

Учням для успішної соціалізації необхідні основні компетентності, що сприяють здоров'ю, зокрема такі навички:

•     раціонального харчування;

•     рухової активності та загартовування;

•     санітарно-гігієнічні;

•     організації режиму праці та відпочинку;

•     самоконтролю;

•     мотивації успіху та тренування волі;

•     управління стресами;

•     ефективного спілкування;

•     попередження конфліктів;

•     співчуття (емпатії);

•     поведінки в умовах тиску;

•     співробітництва;

•     самоусвідомлення та самооцінки;

•     визначення життєвих цілей і програм;

•     вирішення питань.

Що ж розуміють під поняттям «здоров'язберігаюча технологія»?

Здоров'язберігаюча технологія — це побудова послідовності факторів, що попереджують руйну­вання здоров'я за одночасного створення системи сприятливих для здоров'я умов.

Під здоров'язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

•     сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

•     оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуаль­них особливостей та гігієнічних норм);

•     повноцінний та раціонально організований ру­ховий режим.

Аналіз класифікацій існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі види:

•    Здоров'язберігаючі — технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, і ті, що вирішують завданні! раціональної організації виховного процесу (з ураху­ванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігі­єнічних норм).

-       Оздоровчі — технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія.

•    Технології навчання здоров'я — гігієнічне навчання, форму­вання життєвих навичок, профілактика травматизму та зло­вживання психоактивними речовинами, статеве виховання.

З точки зору позитивного виливу на здоров'я учнів найоптимальнішими є технології, які:

-          мають за основу комплексний характер збереження здоров'я;

-          беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров'я;

-          враховують вікові й індивідуальні особливості учнів;

-          забезпечують  запровадження  цілей  освітнього  закладу  що­до зміцнення здоров'я учнів та формування здорового способу життя;

-          контролюють виконання настанов, зміст яких має здоров'язберігаючий і профілактичний характер;

-          постійно покращують санітарно-гігієнічні умови школи, мате­ріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;

-          заохочують учнів до участі в плануванні оздоровчої діяльності
школи й аналізу виконаної роботи;

-          обґрунтовують умови послідовності в реалізації технології;

-          здійснюють періодичну оцінку ефективності технології;

-          залучають батьків до діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я.

           Технологія навчання здоров'я — це прийоми, методи, способи, набір освітніх і виховних засобів, організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу, результатом яких є формування здорового способу життя. Серед здоров'я­зберігаючих технологій, що використовують у системі освіти. Н. Смирнов виокремлює декілька груп, в яких застосовується різний підхід до збереження здоров'я:

1. Медико-гігієнічні технології. Вони спрямовані на дотри­мання належних гігієнічних умов навчання й виховання; контроль і допомогу в забезпеченні належних гігієнічних умов, надання консультативної та невідкладної допомоги учасникам освітнього процесу; проведення заходів щодо санітарно-гігієнічної освіти учнів і педагогічного колекти­ву; спостереження за динамікою здоров'я учнів, організацію профілактичних заходів; створення стоматологічного, ароматерапевтичного, фізіотерапевтичного та інших кабінетів, надається щоденна допомога школярам і педагогам.

2.      Екологічні здоров'язберігаючі технології. Спрямовані на виховання у школярів любові до природи, прагнення пік­луватися про неї, створення природних, екологічно опти­мальних умов для життя та діяльності людей, гармонійних узаємин із природою, залучення учнів до дослідної діяль­ності у сфері екології тощо, що сприяє зміцненню духовно-етичного здоров'я учнів. У школі ці технології реалізуються через обладнання пришкільної території, наявність зелених рослин у класах, організацію діяльності «живого куточка», участь у природоохоронних заходах.

3.      Лікарсько-оздоровчі технології. Їх принцип полягає в за­провадженні ідей лікувальної педагогіки та лікувальної фізкультури, вплив яких забезпечує відновлення фізичного здоров'я школярів.

4.      Фізкультурно-оздоровчі технології. Вони орієнтуються на фізичний розвиток через загартування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості й інших якостей, перед­бачають систему дій учителя, певних засобів навчання і ви­ховання, а також способів їх використання, що спрямовані на фізичний розвиток учнів.

5.      Соціально-адаптуючі та особистісно-розвивальні техноло­гії. Вони спрямовані на формування та зміцнення здоров'я учнів, підвищення ресурсів психологічної адаптації особис­тості, передбачають проведення різноманітних соціально-психологічних тренінгів, реалізацію програм соціальної й сімейної педагогіки, до участі в яких залучаються не тіль­ки школярі, але і їхні батьки й педагоги.

6.      Технології забезпечення безпеки життєдіяльності. Вони передбачають визначення і впровадження в навчально-виховний процес рекомендацій фахівців з охорони праці, будівельників, представників комунальних, інженерно-тех­нічних служб, цивільної оборони, пожежної інспекції та ін.

7.      Здоров'язберігаючі освітні технології. Вони складають основну групу та діляться на такі види: організаційно-педагогічні технології, які визначають структуру навчаль­ного процесу, регламентовану санітарно-гігієнічними нор­мами, і запобігають стану перевтоми, гіподинамії та інших дезадаптаційних станів; психолого-педагогічні, пов'язані з безпосередньою роботою педагога на занятті та психолого-педагогічним супроводом усіх елементів освітнього про­цесу; навчально-виховні технології, які містять програми, спрямовані на зміцнення здоров'я і формування культури здоров'я учнів, виховання мотивації до ведення здорового способу життя, запобігання шкідливим звичкам тощо.

8.      Виховання культури здоров'я — виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, фор­муванню уявлень про здоров'я як цінність, посиленню мотива­ції на ведення здорового способу життя, підвищенню відпові­дальності за особисте здоров'я та здоров'я родини.