Психолого-педагогічні основи самопідготовки на ГПД - МО, семінар-практикум, ТГ - Методична скарбничка - Комірка - Вересневий передзвін (сайт-портфоліо)
Субота, 10.12.2016, 20:28                        Ви увійшли якГість | Група "Гости"Вітаю ВасГість| RSS                    Головна | Мій профільРеєстрація | ВихідВхід
 
О.Савченко

фото

В.Науменко

фото

2 клас

фото

Міні чат
Ловці снів

Мій блог

Статистика

Онлайн всього: 12
Гостей: 11
Користувачів: 1
Vozdyshnaua
Увага!
Сайт відвідали
...

Комірка

Головна » СКРИНЬКА » Методична скарбничка » МО, семінар-практикум, ТГ

Психолого-педагогічні основи самопідготовки на ГПД
19.06.2014, 18:33

Наша держава потребує активних і творчих спеціалістів, які, по-перше, мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху, по-друге, могли б самостійно приймати рішення, пов’язані з професійною діяльністю, а отже створювати власними силами цінності.

Щоб виконати завдання, які постали перед школою, потрібно вдосконалювати навчально-виховний процес, розробляти нові методи й форми взаємодій вчителя і учнів, стимулювати самостійну навчальну діяльність вихованців, тому що життя довело, – тільки ті знання, які людина здобула самостійно, завдяки власному досвіду, думці і діям стають справді її здобутком.

Учень має стати не споживачем, а творчим здобувачем знань, як у навчанні під керівництвом вчителя, так і в позакласній самостійній роботі. Час перейти від передачі інформації в готовому вигляді до керівництва самостійною навчально-пізнавальною діяльністю учнів, формувати в них навички самостійності у здобутті знань.

В школі ще не достатньо вчать учнів мислити, не привчають цілеспрямовано читати навчальну літературу, самостійно працювати з нею, тобто не прищеплюють їм навичок культури навчальної праці.

Поняття “культура навчальної роботи” охоплює культуру розумової праці, способи раціонального планування та організацію самостійної роботи з навчальною і спеціальною літературою.

Особливою організаційною формою роботи школярів в режимі груп подовженого дня, шкіл-інтернатів, ліцеїв, гімназій є самопідготовка.

Це – педагогічно скерована самостійна пізнавальна діяльність учнів.

Самопідготовка органічно поєднана з уроками, на яких вирішуються загальноосвітні, розвиваючі (корекційні), виховні завдання.

Ведучою функцією самопідготовки є виховна. Необхідні спеціальні ситуації в діяльності школярів, які б створювались вихователем по вихованні в них волі, терпіння, акуратності, вміння самостійно займатися розумовою працею й контролювати себе.

Таким чином виникає питання: якою повинна бути структура самопідготовки і її методика? Початок самопідготовки визначає організаційний момент.

Другий структурний елемент самопідготовки – постановка мети і мотивації діяльності учнів.

Ефективна організація розумової діяльності передбачає постановку мети, активізацію мотивів, продумування способів роботи (навчальні дії), точне виконання окремих мислевих операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та інші), зіставлення мети роботи і її результатів, осмислення підсумків.

Як в умовах самопідготовки залучати молодших школярів до внутрішніх теоретичних дій?

Головний шлях – використання системи алгоритмів пізнавальної діяльності. Алгоритм повинен бути введений вчителем на уроці, проаналізований. Під час самопідготовки іде процес відпрацювання внутрішніх теоретичних дій. Учні неодноразово повторюють ці дії, і тільки в результаті цього алгоритм пізнавальної діяльності буде внутрішньо прийнятий.

В якості алгоритмів в цьому процесі найбільший результат дають різноманітні пам’ятки: “Як розв’язувати задачу”, “Як працювати над помилками”, “Як підготувати короткий переказ”, “Як рецензувати відповіді товариша” і т. ін.

На початковому етапі самопідготовки важливо не тільки поставити перед дітьми пізнавальну мету, але й викликати мотиви їх самостійної доцільності. Під час самопідготовки в дітей повинен виникнути інтерес до роботи, яка буде проводитися.

Самостійна робота школярів – основний структурний елемент самопідготовки. Використовуючи різні прийоми, вихователь повинен підтримувати готовність дітей до особистих зусиль, створити обстановку для поглибленого виконання завдань.

Результативність самостійної навчальної роботи школярів під час самопідготовки прямо залежить від змісту, об’єму, завдання, даного вчителем, і від методики його проведення.

Ось чому співробітництво з вчителем, взаємозв’язок вчителя і вихователя – одне з найважливіших умов успішної організації самопідготовки. Заняття в групі обов’язково включає спільну з вчителем колективну роботу по обговоренню довідкового апарату теми, що вивчається, який буде використовуватись на самопідготовці: пояснення, комплектування алгоритмів, пам’яток. Вчитель визначає основну дидактичну мету самопідготовки, розробляє і підбирає конкретне завдання, матеріал для диференційованої роботи, готує консультантів.

Вимоги, які ставить вихователь, повинні бути єдині з вимогами вчителя на уроці. Вихователь відвідує уроки, спостерігає за роботою учнів в умовах класних занять, знайомиться з системою роботи вчителя. Вчитель, в свою чергу, приходить на заняття самопідготовки, щоб перевірити на практиці правильність дозування домашніх завдань, доступність їх для учнів, дізнатися про труднощі, з якими школярі зустрічаються при самостійні роботі. Взаємовідвідування та інші форми спільної роботи дають можливість розробити єдині вимоги до учнів. Уважно спостерігаючи за роботою учнів на уроках та під час самопідготовки, вихователь спільно з вчителем обговорює, кого із вихованців необхідно більше контролювати, кому надати більше самостійності, з яким працювати індивідуально.

При узгодженій роботі вчителя і вихованця останній уважно переглядає тематичне планування по предметах, визначає:

а) які теми найбільш важкі для учнів;

б) які плануються практичні роботи, пов’язані з підготовкою домашніх Узгодженості в діях вчителя і вихователя можуть сприяти не тільки їх зустрічі і бесіди, взаємовідвідування занять, але й ведення “Зошита взаємозв’язку”. Й тому вчитель записує не тільки домашнє завдання, але й дає вказівки на що звернути особливу увагу при їх виконанні, кому із учнів і чому необхідна допомога. Вихователь відмічає, як підготувалися в цілому всі учні з кожного предмета, і конкретно те, кому необхідна особлива увага.

Ведення зошита взаємозв’язку не звільняє вчителя від інструктажу учнів, при якому враховуються такі моменти:

  1. Якщо завдання подібне класній роботі – необхідно на це вказати .
  2. Якщо завдання іншого типу, ніж які розв’язувались на уроці – розглянути в класі подібні 1 – 2 приклади.
  3. Якщо в завданні є скриті труднощі – звернути на це увагу і вказати можливі шляхи їх усунення. Іноді вчителі задають учням великі і складні завдання, рахуючи, що з допомогою вихователя вони з ними справляться.

Учителю слід ураховувати індивідуальні, психологічні особливості дітей, записувати рекомендації до журналу взаємозв’язку, вказуючи орієнтовно, який час необхідно й доцільно витрачати на виконання домашніх завдань.

Самопідготовка в 1 класі не задається, проводяться дидактичні ігри.

2-й клас –45 хвилин;

3 –й клас – 70 хвилин;

4-й клас – 90 хвилин.

Для забезпечення якісного виконання учнями домашніх завдань учителям-предметникам рекомендується узгоджувати між собою обсяги домашніх завдань залежно від завантаженості школярів, складності матеріалу, орієнтуючись на учня як на особистість.

Якщо рахувати, що домашнє завдання повинно складати 1/3 частину того, що зроблено на уроці, то його виконання складає 15 хвилин.

Не можна допускати довготривалих занять, так як вони приводять до перевтоми, різкому зниженню працездатності, низькій якості виконання домашніх завдань, і крім того скороченню часу відпочинку учнів.

Її не можна перетворювати в додаткові уроки (пояснення навчального матеріалу, опитування, втілення оцінок всім учням за виконане завдання і т. п.).

Необхідно врахувати, що учні других класів можуть самостійно та інтенсивно працювати на протязі 10 – 15 хв. А учні 3 – 4-х класів продуктивно працюють без перерви на протязі 20 – 25 хв. У деяких учнів втомлюваність настає швидше. Тому вихователів їм рекомендує відпочити, проводить фізкультхвилинку.

Важливі в процесі самопідготовки елементи гри, чекання сюрпризу. Дітям, які раніше виконали домашнє завдання, можна покласти на стіл яскравий конверт із загадками, шарадами, ребусами. Навіть паперову ляльку з одягом, з тим щоб вони придумали їй ім’я, підібрали образні вирази для опису її зовнішнього вигляду. Пізнавальна діяльність школярів повинна збагачуватися і діловими відношеннями, спілкуванням дітей.

Результативною формою організації такої колективної пізнавальної діяльності в умовах самопідготовки є використання консультантів. В класі може бути 3 – 5 консультантів з кожного предмету. Вони допомагають слабовстигаючим учням виконати завдання, перевіряють їх. Важливо, щоб консультанти не виконували роботу за товаришів чи зверхньо не вчили їх. Консультантам краще доручати надавати допомогу не самим слабким учням, а тим, у яких ще достатньо не сформувались навички самоконтролю, хто не навчився працювати по плану, неуважний, має часткові прогалини в знаннях.

В умовах самопідготовки може успішно застосовуватися і групова форма.

Так, після поданої на уроці вчителем теми, рекомендуємо проводити самопідготовку у вигляді подорожей у різні пори року: в ліс, в поле, на річку, в гори, по островах, містах, в космос, використовуючи будь-які види транспорту: коні, автомобіль, потяг, літак, ракету та ін. З відповідними зупинками.

Особливо ця форма важлива, коли завдання вимагає повторення, систематизації великого об’єму знань з цілої теми.

Для цього вихователі Кмитівської спецшколи-інтернату практикують проведення нетрадиційних форм самопідготовки, а саме: поле чудес, українські вечорниці, юні комерсанти, у зачарованому лісі, Ласунчик (ярмарок), золотий ключик, інтелектуальне кафе, екологічне засідання, цирковий атракціон та інші. Вони дають можливість активізувати самостійну пізнавальну діяльність учнів, закріпити знання з окремих тем, розвивати інтерес до навчання.

В багатьох школах з малою кількістю учнів самопідготовка проводиться з учнями різних класів.

Безумовно, організувати самопідготовку і змішаному класі набагато складніше, ніж в “класі-групі”. Особливо важко буває вихователю сільської школи, де група складається із учнів різних класів. У цьому випадку самопідготовка проводиться як в класі-комплекті.

Значний виховний результат дає організація самоперевірки. Корисно вчити дітей деяким способам самоперевірки: зворотне вираховування (математика), виконав справу – повтори ще раз правильно і порівняй свої записи із зразком в підручнику (українська мова), перекажи прочитане по плану, не заглядаючи в підручник, за опорним словами, використовуючи таблицю, спробуй оцінити свої знання.

Вихователі груп подовженого дня практикують самоперевірку за ключами.

Вчитель готує розв’язок завдання по варіантах, яке прикріплює до наклеєного на картон ключа. Підготовлені ключі вихователь кладе на стіл, який стоїть посеред класу. Учень підходить до ключа свого варіанту і перевіряє виконане письмове завдання очима, без ручки. Потім учень сідає на своє місце і, якщо він виявив помилки, виправляє їх.

Завдання вихователя – навчити учнів способам самоконтролю, і тоді можна досягти досить значних результатів. Учні в цій роботі зможуть удосконалюватися, оволодіти все більш складними способами перевірки завдань з української мови, математики.

Вихователю необхідно знати програму предметів в різних класах і володіти методикою її викладання.

В своїй діяльності кращі вихователі використовують різня методи і прийоми, що сприяють розвитку самостійності учнів. Один з них – створення рухливих, що змінюються кожний тиждень, груп довіри. Всі, хто на протязі тижня не отримав низьких балів, включаються в групу довіри, а той, хто мав хоча б один посередній бал – виводиться з неї. Групі довіри дається велика самостійність: їх знання не перевіряються вихователем. Але необхідно мати на увазі, що взаємоперевірка в групі довіри – обов’язкова.

З слабкими учнями вихователь працює індивідуально. Для учнів з низьким рівнем розвитку здібностей характерно невміння здійснювати самоконтроль за своєю діяльністю. Вони не бачать свої помилки і не вміють їх виправляти. Тому вихователь рахує необхідною умовою перевірку виконання завдань (особливо письмових) у цих учнів і організацію роботи над помилками: повторюється відповідне правило, приводяться аналогічні приклади, більш легкі для розуміння школяра, а потім учні свідомо виправляють помилки в зошиті.

Використовуючи різнорівневі завдання, враховуючи індивідуальні особливості учнів, забезпечуючи свободу вибору ними самостійних робіт, які є різними за характером та рівнем складності, вчителі стимулюють зацікавлене ставлення до навчання, створюють ситуацію успіху.

Вихователь стежить за динамікою позитивних і негативних змін, що відбуваються з дітьми. Кращі вихователі ведуть зошит, в якому фіксують стан здоров’я кожної дитини, особливості її нервової системи, здатність до самооцінювання та його рівень, тип характеру, ставлення до навчання і праці. На кожного учня заповнюється психолого-педагогічна характеристика за методом експертного оцінювання.

Виконання домашніх завдань являється органічним продовженням процесу навчання, що здійснюється вчителем на уроці. Тому за самопідготовку в рівній мірі несуть відповідальність як вихователь, так і вчитель, хоч він не завжди на ній присутній.

Організовуючи самопідготовку в групі продовженого дня, вихователь повинен дотримуватися таких вимог:

  • у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві завдання, задачі, усні обчислення та ін., щоб налаштувати дітей на подальшу роботу,
  • забезпечити самостійну навчальну роботу учнів та їх дисципліну,
  • дотримуватися бюджету часу на виконання домашніх завдань,
  • не перетворювати самопідготовку в урок,
  • формувати в учнів під час самопідготовки навички самоконтролю,
  • здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності,
  • використовувати наочність, дидактичні ігри,
  • дотримуватися встановлених структурних етапів самопідготовки.

Абсолютне дотримання цих правил допоможе правильно організувати навчальну діяльність молодших школярів і дисциплінувати їх під час самопідготовки.

Її ефективність у значній мірі залежить від того, як дотримуються гігієнічних вимог в організації самостійної роботи. Необхідно створювати такі умови, коли в учнів не буду навчальних перевантажень, вони не страждатимуть від перевтоми. При тривалих розумових вправах, які потребують великого напруження пам’яті, неправильній поставі під час самопідготовки, недостатньому або незадовільному освітленні, відсутності доступу свіжого повітря, забрудненні приміщення, зайвому шумі спостерігається швидка втрата навчальної працездатності. У дітей з’являється втома, роздратованість, знижується темп роботи, послаблюється увага, сприйняття.

Дидактичні вимоги до самопідготовки:

1. Самопідготовка проводиться регулярно в один і той самий час з дотриманням норми її тривалості.

2. Завдання виконуються кожним учнем самостійно.

3. Перевірка проводиться поетапно (самоперевірка, взаємоперевірка, перевірка вихователем).

4. Проводиться первинне поетапне оцінювання виконаної роботи (самооцінка, взаємооцінка, оцінка вихователем).

5. З відстаючими учнями організовується індивідуальна робота.

6. Обсяг і характер завдань регулюється за допомогою взаємного контакту вчителя та вихователя.

Виконання цих вимог допоможе зробити самопідготовку ефективним засобом покращення якості навчання школярів.

Неабияке значення має дотримання виховних вимог:

  1. Відмова від покарань.
  2. Використання різних форм заохочення, стимулюючих самостійне виконання завдань.
  3. Сприяння старанному ставленню учнів до самостійної роботи.
  4. Неприпустимість під час самопідготовки повчальних бесід, які відволікають увагу вихованців.
  5. Мінімальні за часом і обсягом пояснення вчителя.
  6. Заохочення наполегливості та завзятості школярів при виконанні завдань.
  7. Залучення вихованців до посильної допомоги товаришам.

Вихователь групи продовженого дня, керуючись цими вимогами під час самопідготовки, зможе підтримувати порядок самостійної роботи та впливати на її результат.

Вихователь – не вчитель, а самопідготовка – не урок. Тому вихователь використовує інші заходи впливу на учнів. Вони носять гуманний характер.

Дидактичні вимоги до самопідготовки:

1. Самопідготовка проводиться регулярно в один і той самий час з дотриманням норми її тривалості.

2. Завдання виконуються кожним учнем самостійно.

3. Перевірка проводиться поетапно (самоперевірка, взаємоперевірка, перевірка вихователем).

4. Проводиться первинне поетапне оцінювання виконаної роботи (самооцінка, взаємо оцінка, оцінка вихователем).

5. З відстаючими учнями організовується індивідуальна робота.

6. Обсяг і характер завдань регулюється за допомогою взаємного контакту вчителя та вихователя.

Виконання цих вимог допоможе зробити самопідготовку ефективним засобом покращення якості навчання школярів.

Неабияке значення має дотримання виховних вимог:

  1. Відмова від покарань.
  2. Використання різних форм заохочення, стимулюючих самостійне виконання завдань.
  3. Сприяння старанному ставленню учнів до самостійної роботи.
  4. Неприпустимість під час самопідготовки повчальних бесід, які відволікають увагу вихованців.
  5. Мінімальні за часом і обсягом пояснення вчителя.
  6. Заохочення наполегливості та завзятості школярів при виконанні завдань.
  7. Залучення вихованців до посильної допомоги товаришам.

Вихователь групи продовженого дня, керуючись цими вимогами під час самопідготовки, зможе підтримувати порядок самостійної роботи та впливати на її результат.

Вихователь – не вчитель, а самопідготовка – не урок. Тому вихователь використовує інші заходи впливу на учнів. Вони носять гуманний характер.

Для переконання школярів у корисності самопідготовки, вихователь використовує пояснення, прохання, поради, умовляння. Під час самопідготовки доцільно використовувати методи привчання, випробовування. Вихователь впливає на дитину різними засобами піклування, захисту, допомоги. Він повинен заспокоїти, підбадьорити учня в разі невдачі.

Великий виховний ефект дає використання засобів заохочення: довіра, підбадьорення, схвалення, натхнення, похвала.

Найкраща книга не дасть готової відповіді на безліч запитань, що виникають у процесі роботи з учнями. У кожній ситуації педагог повинен вибрати відповідні методи впливу на всіх учнів і окремого вихованця.

 

Категорія: МО, семінар-практикум, ТГ | Додав: РІТА | Теги: ГПД
Переглядів: 1669 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Вчителю 1 класу

Уроки читання
 
Для 1 класу
Я - за!
Яка година?
Пошук
Друзі сайту
Сайт управління

Копірайт
Значущі дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Останні коментарі
Подяка від Порталу