П'ять правил, як говорити «ні» і не відчувати себе винуватим
| 10.08.2012, 11:04 | |
| 1. Не поспішайте з відповіддю. Це не означає, що треба тягнути або ухилятися. Це
значить, перш ніж сказати «так» чи «ні», погодитися або відмовити,
подумайте, зрозумійте суть прохання чи пропозиції, з якими до вас
звертається дитина. 2. Уважно вислухайте і вислухайте суть справи. Якщо щось незрозуміло, розпитайте, уточніть деталі. Цим ви вб'єте відразу двох зайців. По-перше, ми часто говоримо «так» чи «ні» машинально, під настрій. По-друге, дитина, яку ви слухаєте уважно, відчує, що вона вам не байдужа. Ви прояснили для себе позицію співрозмовника. 3. Покажіть дитині, що ви визнаєте її право мати власну думку. 4. Поясніть коротко і чітко, що ви не можете (не хочете) робити те, про що вас просять. Коротко назвіть (поясніть) причину відмови. Чим молодша дитина, тим коротше і простіше треба говорити. 5. Якщо дитина не послухала ваше «ні» і продовжує вас вмовляти, реагуйте як «автовідповідач» - повторюйте одне й те саме. А саме: на кожен новий аргумент (випад, скиглення) реагуєте так: - погоджуєтеся з доводами (я розумію, тобі хочеться мати велосипед; я розумію, у цій компанії ти давно не був ... і т.д.), - повторюєте відмову одними і тими ж словами («але це занадто дорогий велосипед»). Ніхто довго не витримає. Аргументи у дитини вичерпаються, і ваша відмова приймуть як факт. Важливе доповнення! Говорите «ні» якомога рідше. Тільки в особливих випадках. Як у приказці: рідко, але влучно. Тоді дитина не буде сперечатися з вами, а ви не відчуєте себе винним. Перевагу віддайте «так». А знаєте, кому найважче сказати «ні»? Самому собі. | |
| Категорія: Метеріали для батьківських зборів | | | |
| Переглядів: 955 | Завантажень: 0 | |
| Всього коментарів: 0 | |