Чи є у вашій оселі вишитий рушник? Адже він – старовинний оберіг дому та родини, атрибут народних свят: весілля, хрещення, зустрічі та проводів гостей а також похорону тощо. Знакова природа рушника не обмежується лише його орнаментом. У дохристиянський період рушники виконували роль, схожу на ту, яка надалі перейшла до ікон. Аж до наших часів збереглося ритуальне використання рушників. Вони були необхідним складником наших традицій і прикрашалися своєрідним орнаментом, пов’язаним з культом сонця, місяця і зір. Рушники, які були оберегом, розвішували на покуті, над вікнами та на стінах.

У стародавніх пам’ятках, як мотив, на рушниках, виступає рослинний орнамент у вигляді дерев (Дерево життя), стилізоване зображення жінки-матері з піднесеними вгору руками у супроводі павичів. Це зображення богині землі "Берегині”. Ці рушники зазвичай обведені хвилястою безперервною галузкою, що є символом тяглості життя. Її називають "каймою” або "габою”.

На більшості рушників зустрічаємо орнаменти, створені з трикутників, ромбів, квадратів, а також стилізованих людських постатей, птахів, звірів та дубового листя. Кольори і розміщення мотивів на рушниках залежать від того, з яких околиць України вони походять.

Рушник є одним із найдавніших ритуальних атрибутів, символом. Він поєднує людину з її пращурами.

У весільному обряді заручин старший староста клав на накритий рушником хліб руку нареченої, зверху – руку нареченого і перев'язував їх рушником. Опісля молода пов'язувала старостів рушниками, які сама вишивала. На весіллі рушниками також пов'язували молодих, сватів, прикрашали вільце, вистеляли дорогу від порогу до столу.

Рушники можуть бути ткані або вишивані. Ними прикрашають хату, а при будові хат пов’язували рушниками будівничих.

Як декоративна оздоба рушник надавав хаті святковості, урочистості, національного колориту. Вони вражали багатим декором, соковитістю барв, розмаїтістю орнаменту, що мав глибоку символіку.

"Хай стелиться вам доля рушниками!" – кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi.