1  Три слова.

Робота у групах чи парах. Ведучий називає будь-які три слова, що не зв'язані між собою за змістом. Необхідно скласти якомога більше речень із цими словами.

2. Виключення «зайвого» слова.

Учитель пропонує будь-які три слова. Необхідно залишити два слова, для яких можна виділити спільну ознаку.

3. Улюблена буква.

Скласти невеличке оповідання так, щоб у кожному слові була «улюбле­на» буква.

4. Опиши (намалюй) навпаки.

Учитель демонструє сюжетний малюнок, діти описують (словесно ма­люють) його, замінюючи основні предмети, явища, дії, якості на протилежні.

5. Чого на світі не буває?

Робота в парах чи групах. Придумати те, чого на світі не буває, і розказа­ти про це всім. Наприклад, про неіснуючу тварину.

6. Продовж, та не помились.

Група учнів складає колективне оповідання. Кожний учасник групи по черзі додає одне-два речення до попереднього.

7. Нісенітниці.

Учнів поділити на дві команди. Кожна команда складає оповідання, у якому є кілька нісенітниць. Завдання іншої команди: прослухати оповідання та знайти ці «помилки».

8. Живий колір.

Учитель чи ведучий показує одному з учнів картку будь-якого кольору. Той за допомогою жестів, пози, міміки, звуків зображує цей колір. Усі діти вгадують. Хто здогадався першим, стає «живим кольором».

9. Я почну, а ти продовжуй.

Гра в парах. Перший учасник починає речення, а другий продовжує, потім—навпаки.

10. Відгадай професію.

Треба вгадати професію, яку задумав ведучий. Ведучий перелічує чи по­казує дії, пов'язані з цією професією.

11. Зіпсований телефон.

Діти розподіляються на дві команди і за сигналом передають висловлюван­ня. Переможе команда, яка швидше й без помилок передасть повідомлення.

12. Азбука навкруги.

Діти працюють у командах. За 2 хвилини потрібно записати якнайбільше назв предметів, які є в кімнаті.

13. Логічний ланцюжок.

Перший, хто починає ланцюжок, називає будь-яке слово, другий додає слово і пояснює, як воно пов'язане з першим, і так далі. Наприклад: видел­ка — тарілка (щоб снідати) — ваза (теж зроблена з фарфору) — вода (нали­вають у вазу) — ріка (тече вода) — літо (добре влітку на річці) тощо.

14. Добре — погано.

У доступній формі діти пізнають закони діалектики. Ця вправа навчає бачити протиріччя у предметах, явищах. Клас розподіляється на дві команди: «Добре» і «Погано». Наприклад: дощ.

Добре, що пішов дощ, — це означає прихід весни. Погано, що він холод­ний. Добре, що дощ змиває весь пил з вулиць. Погано, що розмокне земля. Добре, що почне рости травичка. Погано, що не йдеш на прогулянку.

15. Вгадай.

Один з учасників гри описує задуманий предмет чи рослину, тварину, не називаючи її, а інші вгадують.

16. Точка зору.

Учитель пропонує учням спробувати подивитися на світ очима когось іншого. Наприклад: річка очима маленької рибки; ліс очима зайченяти тощо.

1 7. Зазирни у дзеркало.

Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркальце, каже собі лагідні, при­вітні, добрі слова.

18. Доповнити речення.

Мені весело, коли ... . Я люблю ... . Я хочу... . Мені сумно, коли .... Мені соромно, коли .... Мені цікаво, коли ....

19. Ми — фантазери.

• Про що мріє бурулька?

• Про що сперечаються вітер із сонечком? А зима з весною?

• Що можна побачити в калюжі?

• Ти опинився у країні Ліліпутії. Що ти робитимеш?

• Ти зустрів іноземця. Поспілкуйся з ним.

20. Кому і за що.

Діти передають по черзі іграшку чи квітку і кажуть, кому і за що дарують її. Наприклад: «Я хочу передати цю квітку Тетянці за те, що вона першою відгадала загадку на уроці. Я хочу передати цю квітку Миколі за те, що він гарно грає на скрипці».

21. Перетворення.

Учитель пропонує учням пройтися, як грізний лев, як полохливий заєць, гордий півень. Спробувати зобразити наступні дії: пришивати ґудзик; прати білизну; пи­ти гаряче молоко; кошеня пішло мандрувати; із бруньки виріс листочок; тобі зробили подарунок; лисиця потрапила до курятника.

22. Домашнє завдання.

Ця гра сприяє розвитку у дітей спостережливості. Усі учні вдома пишуть невеличкий твір про когось із товаришів (у формі казки). На наступному уро­ці кожен зачитує свій твір, а всі пробують здогадатися, про кого йдеться.

23. Невербальне спілкування.

Для кожного корисно навчитися розуміти іншого без слів. Спробуємо цього навчитися.

Виходять два учні і спілкуються за допомогою міміки, жестів, пози. По­тім передають свою розмову словами.

24. Відмова.

Кожна вихована людина повинна вміти в тактовній формі відмовляти, не ображаючи того, хто звернувся із пропозицією чи проханням. А робити це треба настільки переконливо і зрозуміло, щоб інша людина збагнула вашу ситуацію. Розігрують сценки, де учень звертається із проханням чи запро­шенням, а партнер повинен йому відмовити, не ображаючи.