О, книго! Божа ти рабине!
Народу й роду берегине!
Неопалима купина!

По всіх вертепах, і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице,

Ти Нас освіти і освяти!

І рідну мову - Слово Боже -
Топтало плем'я зловороже.
Кричало: «Не было и нет!»,
Пророчило: «И быть не может!».
Ти свій розкрилювала лет,

І ринув твій небесний спів,

Як грім, на голови катів.

Ти, мов цілющою водою,

Нас причащаєш, колядою

І віщим словом Кобзаря.

Хай воскреса народ з тобою

І правди Божої зоря

Осяє Українську Русь!

За це я, страднице, молюсь.

Молюсь за працьовиті руки,

І світоч правди і науки

Щоб в кожнім серці запалав.

Щоб знали діти і онуки,

Хто, де, коли, за що страждав.

Господь мій! Нас ти не покинь,

Святого Духа на нас злинь! Амінь!  

Книга - мій прекрасний квітник, в якому

Розпускаються бутони троянд,

Книга — мій сад, який приносить

Сто тисяч різноманітних плодів.

Книга — моє червневе небо, що посилає перли

З кожної краплини, мов із мушлі.

Копальня моя багата, в якій срібла і

Золота безліч, - книга.