У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу.

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці. То яким повинен бути урок у таких умовах?

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідом­ленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.

Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої дум­ки, ділилися інформацією. Завдання вчителя - пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних тех­нологій та інтерактивного уроку, спробуємо з'ясувати загальну суть інтерактив­ного навчання та порівняємо його із традиційними підходами до навчання.

Три основні моделі навчання

Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, за­значав Я. Голант, розрізняють активну і пасивну моделі навчання. Термін "пасивна" є умовним, адже будь-який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності учня. Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує "пасивність" як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні.

Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі "об'єкта" навчання, він отримує певну інформацію, матеріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчання, як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування.

Активна модель навчання

Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізна­вальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учите­лем, виконує певні творчі завдання і виступає "суб'єктом" навчання.

Основні методи навчання - це різноманітні творчі та проблемні завдання, про­блемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Позитивні та негативні аспекти активної моделі

Позитивні аспекти активної моделі

1. Високий рівень інформації (про­блемний метод).

2. Велика кількість учнів, які можуть одночасно сприймати інформацію.

3. Показник навченності досить висо­кий.

4. Майстерність педагога відіграє сут­тєву роль в організації такого на­вчання.

5. Учитель може проконтролювати рівень засвоюваних учнями знань.

Негативні аспекти активної моделі

1. Учні спілкуються тільки з учите­лем.

2.  Як правило, така модель викорис­товується на уроці тільки для опи­тування.

3.  Учень перебуває у постійній на­прузі "спитає - не спитає".

4.   Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не ви­слухали його думк

Інтерактивна модель навчання

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам'ятати, що діти вчаться ефективно:

- якщо є мотивація до навчання;

- якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям і спосо­бам навчання;

- якщо створено приязне комфортне середовище;

- якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;

- якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;

- якщо досягають успіхів;

- якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці і використати набуті знання;

- якщо повністю залучаються у процес навчання;

- якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

- якщо можуть побачити використання набутих знаньта вмінь на практиці.