"Дітей треба вчити не граючи, а серйозно, з почуттям відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, щоб діти забули про свою потребу в грі", - говорив відомий педагог Ш. Амонашвілі.

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом залучен­ня дітей до гри. Завдання педагога під час застосування ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю прояву емоцій, надання ди­тині можливості самовизначення, розвитку творчої уяви, вільного висловлюван­ня своєї думки.

За ігровою моделлю учасники навчального процесу перебувають у нетра­диційних умовах. Учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Учитель в ігровій моделі є інструктором (ознайомлює з правилами гри, кон­сультує), суддею (коригує та дає поради стосовно розподілу ролей), тренером (надає підказки з метою пожвавлення гри), головуючим, ведучим (організато­ром обговорення).

Етапи ігрової моделі

1.  Ознайомлення учнів з темою, а також з правилами гри, загальний огляд її перебігу.

2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначен­ня ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).

3. Основна частина - проведення гри.

4. Обговорення.

Дуже важливо під час використання ігрової моделі давати учням інструк­тивні поради:

-чітко дотримуйтеся своєї ролі;

- намагайтеся уважно слухати партнерів і вчителя;

- не коментуйте діяльності інших;

- ставтеся до своєї ролі, як до реальної життєвої ситуації;

- вийдіть із ролі після завершення сценки;

- беріть участь в аналізі рольової ситуації.

До технологій ситуативного моделювання належать такі інтерактивні техно­логії, як: імітація, рольова гра, драматизація. Варто зауважити, що в західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", що асоціюється з розва­гами, а вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо.

Симуляції, або імітаційні ігри

Імітаціями (іграми) називають процедури з виконання будь-яких простих відомих дій, які відтворюють, імітують певні явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконують інструкцію. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення імітації учні отримують подібний результат, але він не завжди однаковий. Дуже важливо, щоб ці результати обговорювалися.

Імітаційні ігри розвивають увагу, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Організація роботи

1. Виберіть тему для імітації.

2.  Чітко сплануйте все, що необхідно для проведення імітації, продумайте участь у ній всього класу.

3. Надайте учням максимум інформації, щоб вони могли впевнено виконува­ти всі процедури і одночасно вчитися.

4. Перед імітацією зробіть невеликий вступ.

5. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття підсумків. Складніші імітаційні ігри називають симуляціями. Це створені вчителем

ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. До них належать судові, парламентські, громадські слухання, збори, дебати тощо. Го­туючи учнів до симуляції, вчитель повинен чітко розподілити ролі, обговорити з кожним виконавцем послідовність його дій, висловів, дотримуватися чіткого регламенту, сценарію, який зберігається з проведенням такої процедури в реаль­ному житті.

Симуляція - це мініатюрна версія реальності, яка дає змогу учням зрозуміти її суть.

Рольова гра. Драматизація

Щоб провести рольову гру, необхідно, щоб кожен її учасник чітко знав свою роль, зміст, мету гри.

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Такі ігри використовують і для вироблення кон­кретних навичок. Вони сприяють формуванню в учнів власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо.

Рольова гра потребує ретельної підготовки. Спочатку практикують прості вправи з поступовими ускладненнями.

Організація роботи

1. Сплануйте попередньо роботу та підготуйтесь:

- сформулюйте проблему для рольової гри;

-  самостійно або спільно з учнями визначте, скільки учасників братиме участь у грі, скільки буде спостерігачів;

- надайте учням якомога більше інформації, щоб вони могли правдиво вико­нувати свої ролі та вчитись одночасно;

- складіть сценарій рольової гри.

2. Підготуйте і проведіть тренування учнів.

3. Не вимагайте з самого початку від учнів бездоганної гри. Змінюйте види діяльності.

4.  Створіть сприятливі умови для проведення гри. Важливо, щоб учні по­чувалися впевнено.

5. Під час виходу дітей з ролей варто провести детальне обговорення ситуа­ції. Поставте кожному учаснику запитання:

- Як ти почувався в цій ролі?

- Що під час гри сподобалося, а що - ні?

- Чи потрапляв ти в подібну ситуацію?

- Чи була вирішена проблема? Чому?

- Яку лінію поведінки можна було б вибрати?

- Яким чином цей досвід може вплинути на твоє подальше життя?