. Уміння вчитись
Уміння вчитися слід розуміти як цілісне індивідуальне психологічне утворення, яке має кілька складників та інтегрує психолого-особистісні характеристики учня зі змістовою й процесуальною основою учіння і характеризується розвиненою навчальною діяльністю. Уміння вчитись добре розвивається за умови цілеспрямованого спеціального формування його кожного складника.
Наявність цього вміння програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу й навчальних засобів. Це дає змогу людині, яка звикла самостійно вчитися, не губитися в новій пізнавальній і життєвій ситуації, не зупинятися, якщо немає готових рішень, не чекати підказки, а самій шукати джерело інформації, шляхи розв'язання, бо вміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості.
Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обгрунтувати сутність поняття вміння вчитися та його компонентів з урахуванням специфіки навчальної діяльності, серед яких — мотиваційний (ставлення до навчання), змістовий (відомі й нові знання, вміння, навички), процесуальний (способи виконання діяльності на різному рівні складності).
Ця структура вміння вчитись передбачає, що учень:
• сам визначає мету діяльності або приймає учителеву;
• проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
• організовує свою працю для досягнення результату;
• відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі;
• виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
• усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
• має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.
2. Соціальна компетентність передбачає такі здатності:
• аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце, та проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп, індивідуумів, відповідно до соціальних норм і правил, наявних в українському суспільстві, та інших 
чинників;
• продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;
• застосовувати технології трансформації та конструктивного розв'язання конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;
• спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій;
• визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими.
3. Загальнокультурна компетентність
Загальнокультурна компетентність стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури міжособистісних відносин, оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, принципи толерантності, плюралізму і дозволяє особистості:
• аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;
• застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;
• знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну й іноземні мови, символіку та тексти;
• застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар'єри;
• опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації.
Ширше трактування поняття культурної компетентності пов'язане з багатьма освітніми стратегічними програмами. Основні завдання, що їх ставлять перед собою міжнародні програми, спрямовані на розвиток освіти впродовж життя в багатьох економічно розвинених країнах, передбачають поняття культурної компетентності, яка має охоплювати:
• розвиток набуття навичок і знань для продуктивної робочої сили та конкурентної світової економіки;
• сприяння розвиткові творчості, інноваційному мисленню та підприємництву;
• підвищення та поширення рівня активної участі в навчанні;
• створення суспільства, де всі є учасниками суспільного життя;
• підвищення стандартів викладання та навчання;
• сприяння створенню суспільства знань;
• сприяння розумінню всіма громадян важливості навчання впродовж життя І різних компонентах;
• створення бази даних зі стратегії та заходів, що сприятимуть доступові до навмання впродовж життя для всіх громадян;
• сприяння розумінню всіма громадянами важливості навчання впродовж життя в різни компонентах;
• створення бази даних зі стратегії та заходів, що сприятимуть доступові до навчання впродовж життя для всіх громадян;
• вироблення та втілення стратегій, що охоплюють освітню політику, тренінги молодь, отримання роботи, соціальне залученим та інформатизацію суспільства.
4. Здоров'язберігаюча компетентність
Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення.
Життєві компетентності, що сприяють здоровому способові життя
4.1. Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю
4.1.1. Навички раціонального харчування:
• дотримання режиму харчування;
• уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості та користь для здоров'я;
• вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.
4.1.2. Навички рухової активності:
• виконання ранкової зарядки;
• регулярні заняття фізичкою культурою, спортом, руховими іграми, фізичною працею.
4.1.3. Санітарно-гігієнічні навички:
• навички особистої гігієни;
• уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям тощо).
4.1.4. Режим праці та відпочинку:
• вміння чергувати розумову та фізичну активності;
• вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
4.2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю
4.2. 1. Навички ефективного спілкування:
• уміння слухати;
• уміння чітко висловлювати свої думки;
• уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги та звинувачень;
• володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);
• адекватна реакція на критику;
• уміння просити про послугу або допомогу.
4.2.2.Навички співчуття: 
• уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
• уміння висловити це розуміння;
• уміння зважати на почуття інших людей;
• уміння допомагати та підтримувати.
4.2.3. Навички розв'язування конфліктів:
• уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
• уміння розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
• уміння розв'язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
4.2.4. Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:
• навички впевненої (адекватної) поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ-СНІДу;
• уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
• уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов'язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
• уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля.
4.2.5. Навички спільної діяльності та співробітництва: "уміння бути "членом команди";
• уміння визнавати внесок інших у спільну роботу;
• уміння адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну діяльність.
4.3. Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю
4.3.1. Самоусвідомлення та самооцінка:
• уміння усвідомлювати власну унікальність;
• позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;
• адекватна самооцінка: уміння реально оцінювати свої здібності й можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей.
4.3.2. Аналіз проблем і прийняття рішень:
• уміння визначати суп, проблеми та причини її виникнення;
• здатність сформулювати декілька варіанті» розв'язання проблеми;
• уміння передбачати наслідки кожного з варіанті її для себе та інших людей;
• уміння оцінювати реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини;
• здатність вибирати оптимальні рішення.
4.3.3. Визначення життєвих цілей та програм:
• уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями;
• уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин;
• уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час.
4.3.4. Навички самоконтролю:
• уміння правильно виражати свої почуття;
• уміння контролювати прояви гніву;
• уміння долати тривогу;
• уміння переживати невдачі;
• уміння раціонально планувати час.
4.3.5. Мотивація успіху та тренування волі:
• віра в те, що ти є господарем свого життя;
• установка на успіх;
• уміння зосереджуватися на досягненні мети;
• розвиток наполегливості та працьовитості.
5. Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій
Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов'язані з якостями технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного внсокотехнологічного інформаційного суспільства, що охоплюють основні компоненти інформаційної культури учнів, базовані на раціональному співіснуванні з техносферою, відповідно до їхнього професійного самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей.
Компетентності з ІКТ передбачають здатності:
• застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті,
• раціональне використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;
• будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;
• давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності.
6. Громадянська компетентність передбачає такі здатності:
• орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;
• застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади та держави загалом;
• застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади і користь собі й громадянському суспільству;
• використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;
• робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.
7. Підприємницька компетентність передбачає реалізацію здатностей:
• співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку;
• організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;
• аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці; 
• складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно и екологічно обгрунтованих рішень у динамічному світі;
• презентувати та поширювати інформацію про результати/продукти вчасної економічної діяльності та діяльності колективу.