Критерії обдарованісті
| 06.03.2012, 11:38 | |
| Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони: часто "перескакують” через послідовні етапи свого розвитку; у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні; рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них; Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках; мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття; можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них; дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень; у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве; мають сильно розвинуте почуття гумору; постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті; У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: повага до бажання учнів працювати самостійно; вміння утримуватись в процесі творчої діяльності; надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети; індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня; заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням; виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери; схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності; підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей; надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників; добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів; терпиме ставлення до можливого безладдя; заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності; переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом. При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей: неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини; ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції; заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей; невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком; прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; надмірні чутливість, вразливість; потреба в уважному ставленні дорослих; нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку. | |
| Категорія: Методичний порадник | | | |
| Переглядів: 993 | Завантажень: 0 | |
| Всього коментарів: 0 | |