"Саме суб'єктивне ставлення до мети діяльності, присвоєння і прийняття цієї мети учнями і педагогом у діловій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісноорієнтованого навчання: нема мети - нема суб’єкта ".

                                                                                          С.Подмазін

Особистісно орієнтовані технології однаковою мірою зверненні до виховання і до вихователя, їхніх особливостей і схильностей. Вихователі, має щоразу ніби заново будувати свої стосунки з вихованцем, особистісний момент утворює центр таких технологій. Особистісна позиція вихователя полягає в людяності, неутилітарності ставлення не лише до вихованця, а й до самого себе як особистості.

Наукові засади особистісно орієнтованих технологій розглядаються як психолого-педагогічні основи творчого розвитку учнів. Особистісний підхід потребує вбачати і в дітях, і в дорослих, залучених до освітнього процесу, неповторну унікальну особистість, постійно виявляти і підкреслювати її досягнення в цьому процесі, шляхетність почуттів та знахідок розуму, щоб кожен не тільки відчував особистісно і себе, і кожну іншу людину, а й поважав іншу особистість, її індивідуальність та неповторність незалежно від того, наскільки вона здається зрозумілою для оточуючих. Особистісна позиція педагога полягає в гуманістичному ставленні до дитини як до найвищої цінності, як до мети, а не до засобу. Особистісно зорієнтований навчально-виховний процес будується у формі

співпраці вчителя з учнями за типом "дорослий-дорослий". Тут дорослий і дитина потрапляють у рівноправну позицію: дитина отримує можливість проявляти самостійність мислення, незалежність, здатність до вибору, тобто якості дорослого.

Особистісно орієнтований урок починається з визначення педагогічної мети, яка повинна стати особистою метою кожного учня. Прийняття мети учнями і педагогом у формі діалогу є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання.

Основні етапи особистісно орієнтованого уроку (за С.Подмазіним):

I. Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.

II. Етап цілепокладання.

• Визначення разом з учнями особистісно важливих завдань (що може дати цей урок учневі).

III. Етап проектування.

• Залучення учнів до діяльності через випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, самостійні завдання;

• Складання плану очікуваної роботи.

IV. Етап організації виконання запланованої діяльності.

• Вибір учнями завдань і способів їх виконання;

• Робота в групах ми індивідуально;

• Фіксація пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, план, тези);

• варіативність у виборі домашнього завдання (диференціація за рівнем складності).

Методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів: Заохочення,

створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра,

створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій, виконання творчих

завдань.

V. Контрольно - оцінювальний етап.

• Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові

форми взаємоконтролю);

• Надання учням можливості порівнювати отримані результати зі зразком;

• Оцінювання.