15.04.2014, 10:45 | |
Технологія - за походженням грецьке слово (tehne - «мистецтво», «ремесло», «наука», logos - «поняття», «вчення») - форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв'язанні важливих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія - «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів». За допомогою технології інтелектуальну інформацію перекладають на мову практичних рішень. Тобто технологія - це способи діяльності й те, яку участь особистість бере в цій діяльності. З наукової та методичної вітчизняної літератури можна виокремити кілька варіантів визначення технології: сукупність засобів, використовуваних для отримання предметів, необхідних для існування людини; технічний метод досягнення практичної мети; набір процедур і методів організації людської діяльності; засоби, використовувані для моделювання поведінки людини. Технологія навчання відображає шлях засвоєння конкретного навчального матеріалу в рамках відповідної теми, розділу з кожного предмета. У документах ЮНЕСКО технологію навчання розглядають як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії. Усі сучасні технології в освіті покликані зробити навчальний процес цілком керованим, тому доцільно визначити загальні правила і принципи технологій навчання. 1. Принцип педагогічної доцільності, який сформулював іще А. Макаренко: жодна дія педагога не може не стосуватися запланованої мети. 2. Взаємозв'язок викладання й навчання. К. Ушинський головним завданням учителя вважав перетворення діяльності учня на його самостійну діяльність. 3. Необхідним елементом технології навчання є тематичне планування (що передбачає стислу характеристику остаточних результатів). 4. Організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів. 5. Стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки обізнаного, а й умілого. 6. Різноманітність форм і методів навчання, неможливість універсалізації певних засобів і форм.
Термін «освітні технології» ширший, ніж «технологія навчання», бо відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору, їхнє призначення - прогнозування розвитку освіти, його конкретне проектування й планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітній меті стандартів (Л. Буркова, канд. пед. наук). Технологія критичного мислення базується на вихідній особистій інформації, оскільки сприймання будь-якої інформації залежить від попереднього досвіду дитини. Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для учня. Зовсім незнайома інформація буде незрозумілою, важкою, отже, нецікавою; старе без елементу новизни не приверне уваги, викличе «інформаційний голод». Нове ж засвоюється легко і з інтересом тоді, коли воно випливе в контексті попередніх знань. Порівняння нового матеріалу із особистим досвідом робить інформацію більш значущою для учня, розвиває аналітичне мислення. Технологія критичного мислення - активний процес, що дає школяреві можливість контролювати інформацію, порівнювати протилежні точки зору, формувати власні судження. (Яке значення має інформація для мене? Як я можу використа ти ці знання?) Технологія критичного мислення здійснюється за алгоритмом 1. Визначення мети та завдання навчання, мотивація інтересу до даної теми (актуалізація особистого досвіду: учням пропонується пригадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, включитися в цілеспрямоване навчання). 2. Ознайомлення школярів із новою навчальною інформацією (надання можливості вибору: самостійне опрацювання статті, перегляд фільму, проведення досліду тощо), підтримання пізнавальної активності учнів, критичне сприймання навчального матеріалу, встановлення асоціацій між відомою та отриманою інформацією. 3. Проведення рефлексій (осмислення нового матеріалу, визначення його значимості в особистій системі знань учня, обговорення та аргументація особистих ідей). Технологія ситуативного моделювання. Включає систему методів, які направлені не на повідомлення знань, їхнє запам'ятовування та відтворення, а на організацію роботи учнів для самостійного здобування знань, формування навичок та умінь у процесі активної пізнавальної діяльності. Це можуть бути навчання у грі (рольові ігри, інсценізації), технології імітації (імітація явища дійсності, розв'язання ситуаційних задач) або симуляції (спрощена версія реальності). Технологія ситуативного моделювання Виключає методи, які забезпечують: повідомлення знань; запам’ятовування знань; відтворення знань Включає методи, які забезпечують: організацію учнів для самостійного здобування знань, умінь у процесі активної пізнавальної діяльності Рольові ігри Інсценізації Технологія проблемного навчання Створення проблемної ситуації Проблемний виклад навчальної інформації Формування та розв’язання проблем самими учнями Забезпечує: відкриття нових знань; розвиток пізнавальної діяльності; формування інтересу до предмету Технологія проблемного навчання Вона базується на організації навчальної діяльності зі створенням проблемних ситуацій, внаслідок чого учень оволодіває знаннями, уміннями, навичками, розвиває розумові здібності. Результатом такого навчання є «відкриття» знання, що нове для школяра, тобто суб'єктивно нове знання, яке стає особисто значимим. Відбувається усвідомлення та розуміння наукових фактів як особистої цінності, що забезпечує розвиток пізнавальної мотивації, інтересу до змісту матеріалу, викликає захоплення навчальним предметом. Можна виділити кілька видів проблемного навчання: проблемний виклад навчальної інформації вчителем; створення на уроці проблемної ситуації педагогом; формування та розв'язання проблеми самими учнями. Проблемно-пошукова діяльність включає бачення проблеми, її формування, пошук способів розв'язання, осмислення нової інформації, отримання та корекцію результатів. Технологія навчального проекту Гармонійно поєднує академічні та прагматичні знання, стимулює самостійну пізнавальну діяльність і здійснюється за схемою: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати». Навчальні проекти можуть бути дослідницькими, творчими, ігровими, інформаційними; форми роботи - індивідуальними або груповими. Проектне навчання будується за алгоритмом: 1. підготовка (визначення теми та мети проекту); 2. планування (визначення джерел інформації, послідовності виконання проекту); 3. збір та аналіз інформації; 4. презентація навчального проекту; 5. підведення підсумків, оцінювання результатів діяльності. Така проблемна побудова навчального процесу сприяє розвиткові мислення, забезпечує стійкі, системні та цілісні знання, оскільки їх учень здобуває самостійно. | |
Категорія: Методичний порадник | | | |
Переглядів: 1179 | Завантажень: 0 |
Всього коментарів: 0 | |