Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього середовища для розвитку особистості.

         Світові тенденції розвитку середньої загальної освіти характеризуються переходом від традиційної репродуктивної моделі школи до розвиваючої конструктивної моделі, орієнтованої на результат. Обновилася функція школи: не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра, формування життєвої компетентності, розвиток соціально - значимих якостей особистості.

        Мета освіти – формування особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися, самореалізовуватися, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу.

        Закон України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина та Державна національна програма «Освіта» підкреслюють, що завданнями загальної середньої освіти є:

• формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;
• підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності;
• виховання громадянина України.

          Школа сьогодення вимагає від нас, педагогів, творчого підходу до роботи з учнями.

Актуальність даного питання зумовили вибір обраної мною методичної теми.

Увага вчених спрямована на вивчення сутності й змісту компетентністного підходу, розроблення шляхів і засобів формування та розвитку компетенцій в учнів (В.Адольф, Ю.Варданян, Б.Гершунський, C.Гончаренко, Ю.Кулюткін, А.Маркова, Л.Мітіна, Н.Лобанова, Н.Остапчук, О.Пометун, О.Савченко, Г.Сухобська та ін.).

Вивченням життєвої компетентності займалися такі вчені, як І.Єрмаков, Л.Мітіна, Д.Пузікова та ін.

          І. Єрмаков визначив чітко, щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві й соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, уміннями:

• бути гнучким, мобільним, конкурентоспроможним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

• критично мислити;
• використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем;
• генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й відповідати за них;
• володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;
• уміти запобігати будь-яким конфліктним ситуаціям та виходити з них;
• цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;
• уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;
• дбайливо ставитися до свого здоров’я та здоров’я інших як до найвищої цінності;
• бути здатним до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя .

Сформувати ці якості, підготувати випускника школи до безболісного його входження в суспільство, в доросле життя – одне з основних завдань у розвитку основ життєвої компетентності учнів, які стоять перед педагогами загальноосвітньої школи.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу я переконалася, що значний потенціал для формування життєвої компетентності мають інтерактивні технології навчання.

Фахівці Міжнародної комісії Ради Європи визначають поняття компетентності як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби і виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

А саме молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей.

Спираючись на закони розвитку дитини 6-10 років, стратегічне завдання школи створити умови для повноцінного цілісного розвитку дитини та її самоактуалізації.

Тому я поставила за мету сприяти розвитку життєвих компетентностей учня та формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості.

Формування компетентностей відбувається у процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками: активних, пасивних, інтерактивних, індивідуальних групових і т.д. Всі вони важливі, бо діюча особистість повинна зуміти виконати й просту, механічну роботу, й складну творчу. Проте, зрештою, творчі види роботи – найважливіші, бо дитину в майбутньому чекає освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це безперервна творчість, постійне розв’язання нестандартних завдань. Ще Сократ говорив: «Поставити дитину у безвихідь – значить поставити її у більш сильну позицію, оскільки тоді вона захоче дізнатися про щось нове й не зможе бути задоволеною, перебуваючи в стані незнання, вона неодмінно захоче вийти з такого стану, тобто - дізнатися».

Навчально- виховний процес будую відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, щоб зростала їх самостійність і творча активність. В досягненні цієї мети мені допомагає використання інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками. Робота в парах, групах дає змогу кожному учневі відчути радість спілкування, перемоги, піднятись на вищу сходинку знань. Саме інтерактивні методи «мікрофон», «позначка», «кубування», «незакінчене речення», «асоціативний кущ», «дерево рішень», «карусель» дають змогу під час проведення уроків створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини. А методи та прийоми гуманної педагогіки Ш.Амнашвілі уже давно зайняли у моїй роботі одне з «найпочесніших» місць. Найефективнішими з них вважаю «доторкнись до пальчиків» та «прошепочи мені на вушко».

Часто проводжу нестандартні уроки:  урок-подорож, урок-конкурс, урок-вікторина, брейн-ринг, урок-пошук, урок-казка,  урок-гра, урок-студія.

Саме на уроках відбувається все найголовніше: йде навчання, в процесі якого виявляються і розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, прищеплюється прагнення до самостійного пошуку.

На сучасному етапі методика пропонує багато дуже цікавих активних, інтерактивних, нестандартних форм роботи. Для активізації розумової діяльності учнів, для формування життєвих компетентностей вважаю важливим гармонійне поєднання звичних, традиційних форм з інноваційними. Корисне все, що примусить дитину «зрозуміти  - запам’ятати – засвоїти – принести до власної ціннісної системи – стати компетентною».

Наприклад, необхідно познайомити учнів з маленьким віршиком. Його слід учням спершу прочитати (це пасивний, найпростіший, давним-давно відомий вид роботи, але він формує особистісні компетентності та навички, гарно, швидко, осмислено читати, без чого просто неможливо жити в світі), потім вивчити напамять (це простий, репродуктивний вид роботи, але він тренує пам'ять, формує компетентності), потім починається складний процес осмислення: слід вірш проаналізувати, щоб охопити у всій його складності художню думку, а потім правильно, виразно прочитати, отримати естетичну насолоду – збагатитись, отримавши різні компетентності: культурологічні, мононаціональні, пізнавальні, самоосвітні, естетичні, світоглядні і т ін..

Лише один малий віршик дає можливість використати дуже багато форм роботи й привнести дещо у формування майже всіх компетентностей.

Протягом багатьох років роботи вважаю, що створення ситуації успіху породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона дає міцне підґрунтя для  творчої співпраці з учнем, з батьками.

Для досягнення успіху в формуванні життєвих компетентностей велику роль відводжу також іграм, елементам розвивального навчання, диференційованій індивідуальній роботі з окремими учнями. В іграх спонукаю дітей виявляти творчість, придумую нові варіанти, використовую різноманітний ігровий матеріал, з’єдную кілька ігор в одну. Особливу увагу приділяю творчим іграм, іграм-фантазіям, рольовим іграм, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність.

Плідним у навчанні дітей є завдання змінити сюжет знайомої казки (твір з новою кінцівкою, включення персонажів з інших казок, продовження казки, змінення ситуацій та ін.). Спрямовую фантазію дитини в нове русло за допомогою моделювання, створення схем казкового сюжету, використання символічного зображення персонажів, використання загадок, кросвордів, ребусів.

        Ознайомлюючись із навколишнім середовищем, діти охоче грають у сюжетні ігри («Ми прийшли до театру», «Я збираюся в гості», «На дні народження» та ін.), які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні діють у ситуаціях, близьких до їх життєвого досвіду.

Значні можливості для розвитку життєвих компретентностей у  школярів мають ігри-заняття та ігри-вправи. Так, на уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» я закріплюю різноманітні вміння та навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, різний, залежно від теми і мети навчання. Це можуть бути іграшки, у назвах яких є літери чи склади, що вивчаються; маленькі предмети, які необхідно описати, та ін.

• «Добери риму».
• «Знайди пару».
• «Знайди ознаки».
•  «Розвідники»
• «Впіймай на гачок»
• «Впізнай за описом»
• «Картки-блискавки»
• «Хто швидше»
• «Незвичайна математика»
• «Дешифрувальник»
• «Віднови ланцюжок»
• «Диктор радіо та телебачення»та ін..

Часто на уроках використовую елементи змагання: хто більше назве слів, відгадає загадок, найкраще виконає завдання, швидше обчислить тощо.

Також вважаю ефективним використання ІКТ. Саме використання сучасних методів та прийомів роботи з цифровими носіями інформації допомагає раціонально використовувати час, енергію вчителя та учнів. Бути на одній хвилі із сучасним світом.

Надзвичайно велике значення надаю роботі з обдарованими учнями. Свідченням цього є результати досягнень моїх учнів.

 У 2013р.  за підсумками ІІ етапу олімпіади «Юне обдарування» серед учнів 4-х класів ЗНЗ м. Дубна мої учні зайняли ІІ місце з математики,  ІІ місце з предмету «Я і Україна» та ІІІ місце з української мови та читання.  Учень  Федорчук Владислав - учасник ІІІ етапу олімпіади «Юне обдарування» серед учнів 4-х класів Рівненської області і зайняв ІІІ місце з предмету «Я і Україна». Троє учнів увійшли в десятку найсильніших у всеукраїнській інтернет-олімпіаді «Олімпус». При чому зайняли 5,6,7 місця по двох предметах одночасно.

Завдяки впровадженню інтерактивних методів навчання у своїй роботі я побачила перші результати:

• високий рівень позитивного ставлення дітей до школи;
• висока навчальна активність учнів;
• зацікавленість в кінцевому результаті праці;
• бажання приймати участь у конкурсах з різних предметів.

Аналізуючи результати своєї роботи можу сказати, що уміння вчитися є ключовою компетентністю учнів загальноосвітньої школи загалом і початкової зокрема. Всім відомо, що коли вчитель проводить урок-гру, подорож, змагання, вдало  використовує інтерактивні технології, елементи  ІКТ, то навчання перетворюється в захоплюючий процес. Тому вважаю, що на уроці повинно бути якнайбільше завдань, які б спонукали дитину до улюбленої діяльності. І якщо дитина буде навчатися з бажанням, відчувати себе маленькою частинкою всього процесу навчання, чекати і разом з усіма працювати з радістю над новим відкриттям, вміти користуватися додатковою літературою, довідниками то вона, закінчивши школу, не розгубиться у вирі життя.

Підводячи підсумок, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, інші вчителі, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим, життєпридатним.

Література:

1. Єрмаков І Феномен компетентнісно спрямованої освіти // Школа. Інформаційно-методичний журнал. – 2006.– № 12. – С. 5-7.
2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник. / Авт. – уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: АПН, 2002. – 136 с.
3. Козлова О.Г. Сутнісні складові інноваційної діяльності вчителя. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД, 1999. – 92 с.
4. Савченко М. В.. До проблеми формування основ життєвої компетентності у дітей старшого дошкільного віку // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. / Гол. ред. Мартинюк М.Т. – Умань, 2007. – Частина 2. – С. 185-191.
5. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації. Аналітичне дослідження: [проект пр ООН, МФ “Відродження”] / В. Олійник (керівник проекту), Я. Болюбаш, Л. Даниленко, В. Довбищенко, І. Єрмаков, С. Клепко; за ред. П. Згаги. – Полтава – Київ: ПОІППО, 2003. – С. 64-77.
6. Ящук І.П. Формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл України: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2001. – 215 с.