Визначальна складова моєї роботи – це пошук і впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання відповідно до сучасних потреб особистості й суспільства, однією з них є метод проектів. Людина на будь-якому рівні будує та реалізує життєві проекти.

     Актуальність методу проектів значно зростає в умовах переходу сучасної системи освіти до компетентнісного підходу, що передбачає виховання та розвиток компетентнісної особистості, здатної діяти осмислено, орієнтуватись у мінливому навколишньо­му світі, із сформованими цінностями. Впровадження методу проектів відповідає соціальному замовленню суспільства, що стрімко змінюється і вимагає карди­нальних змін у системі освіти.

     Сучасна система освіти має бути спрямована на створення такої ситуації у навчально-виховному проце­сі, коли учні мають можливість міркувати, враховувати різні точки зору, формулювати та аргументувати власну позицію, спираючись на знання фактів, законів, законо­мірностей, сформульованих у наукових монографіях, власних спостереженнях, досвіді, умінні проектувати і реалізовувати власні навчальні проекти, творчо і нестандартно вирішувати навчальні проблеми, бути толерантними до точки зору інших людей.

     В основі методу проектів - інноваційна ідея, що й складає поняття «проект» (від латинського «спрямований вперед», тобто «план, задум, реалізація мети») Зрозуміло, що при такій організації навчально-виховного процесу педагогічний результат можна побачити, усвідомити, застосувати в практичній діяльності.  Метод проекту - це метод пошуку, тобто така організація навчання, при якій учні набувають знань в процесі планування та виконання практичних завдань-проектів. Проект дає можливість тісно поєднати теорію з практикою.

     Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб’єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатоцінними є система проектування і сам педагогічний процес. Саме слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед, задум, план» тощо.

     Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов’язково беруть участь розум, серце і руки, тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

     Великою перевагою проектної діяльності, на мою думку, є вміння, які набувають учні, а саме:

• планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;
• використовувати багато джерел інформації;
• самостійно збирати і накопичувати матеріал;
• аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
• приймати рішення;
• установлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним);
• створювати «кінцевий продукт» - матеріальний носій  проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);
• підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середньої школи;
• представляти створене перед аудиторією;
• оцінювати себе та інших.

     Використання активних форм і методів навчання, безперечно, мають багато переваг. Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, на­вчання, розвивають творче, продуктивне мислення, виховують культуру спілкування, поліпшують міжособистісні взаємини, краще реалізують єдність на­вчання, виховання й розвитку учнів.

     Уміння й бажання навчатися — той фундамент, який маю закласти я як учитель. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне» запитання: як ула­штувати навчальну роботу, щоб вона викликала емо­ційне піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття й думки, збагачувала їх дос­відом самостійних пошуків і роздумів. Учні мають усві­домлювати, що в майбутньому вони самі братимуть безпосередню участь у вдосконаленні науки й вироб­ництва, діятимуть самостійно, а не за підказкою, адже не можна жити за готовими рецептами. Я, як вчитель, виконую різні ролі: інформант, консультант, спостерігач.

     Вважаю, що дітей обов’язково потрібно навчити відповідати і ставити запитання один одному. Вико­ристовую ситуації із мотиваційним характером щодо необхідності володіння інформаційними компетентностями й культурою, а також намагаюся навчати учнів на основі задач порушувати актуальні життє­ві питання (наприклад, екологічні). В цій роботі мені допоміг навчальний посібник «Зелений пакет». Пов’язую мате­ріал із очевидними життєвими явищами. Пропоную їх розв’язати в парах, групах із взаємоперевірками, аркушами самоконтролю. Так з’явився творчий до­робок завдань екологічного спрямування «Сходинки до екології».

     Вважаю, що одним із кращих прикладів форму­вання та розвитку життєвих компетентностей учнів є проектна методика, яка сприяє розвитку ініціати­ви, самостійності, організаторських здібностей, сти­мулює процес саморозвитку. Активно використовую проектно-технологічну діяльність учнів і на уроках, і на позакласних заходах.

     Працюючи над цією темою четвертий рік, пересвідчилась, що проектна діяльність — одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що ство­рює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує необхідні життєві компетентності. Під час використання проектної технології формуються компетентності, яких потребує життя:

• соціальні (навички роботи в групі);
• інформаційні (уміння самостійно здобувати інформацію);
• комунікативні (вдосконалення спілкування в групі);
• компетентності саморозвитку та самоосвіти.

     Використання проектного методу дає мені змогу ре­алізувати особистісно діяльнісний і особистісно зорієнтований підходи в освіті учнів. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме че­рез метод проекту.

 Cпираючись на класифікацію проектів у педагогічній літературі,я розрізняю їх за такими  параметрами:

• складом учасників проектної діяльності: індиві­дуальні, колективні (парні, групові);
• характером партнерських взаємодій між учас­никами проектної діяльності: кооперативні, змагаль­ні, конкурсні;
• рівнем реалізації міжпредметних зв’язків: монопредметні, міжтредметні, надпредметні;
• характером координації проекту, безпосередній (твердий чи гнучкий), прихований;
• тривалістю: короткі, середньої тривалості, три­валі;
• метою і характером проектної діяльності: інфор­маційні, ознайомлювальні, пригодницькі, мистецькі, науково-пошукові, конструкційні тощо.

Використовуючи метод проектів ставлю перед собою таку мету:     

• створити умови, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними (знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань;
• удосконалювати  комунікативні вміння, працюючи в різ­них групах;
• розвивати дослідницькі вміння та аналі­тичне мислення.

     Виконання проекту передбачає незвичайність форми і само­стійність виготовлення, створення матеріалів: анотація, рецензія, анкета, таблиця, опис, фото-, аудіо- або відеозвіт, колаж, комікс, сценарій, щоденник, журнал, довідник, резюме, каталог, брошура, альбом, словник, стаття, стінгазета, виставка.

    Під час використання проектного методу, я і мої учні - всі учас­ники навчально-виховного процесу, розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань.

          Я думаю,що основними вимогами до використання методу проектів є:

• наявність значущої у дослідниць­кому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького по­шуку;
•  практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;
•  самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
• структурування змісто­вої частини проекту (із зазначенням поетапних резуль­татів);
• використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження;
• обговорення способів оформлення кін­цевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів);
•  збір, систематизація та аналіз отриманих даних;
•  підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація;
• ви­сновки, висунення нових проблем дослідження.

     На мою думку, сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

     Щоб досягти ефективного впровадження методу проектів у своїй роботі працюю за такою структурою: 

1.  Вибір теми проекту, його типу, кількості учас­ників.

2. Обмірковування вчителем можливих варіантів про­блем, які важливо дослідити в рамках наміченої темати­ки. Постановка запитань, які будуть вирішуватися.

3.  Розподіл завдань по групах, обговорення мож­ливих методів дослідження, пошук інформації, твор­чих рішень.

4.  Самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними чи груповими дослідженнями, твор­чими завданнями.

5.  Обговорення отриманих даних у групах (на уро­ках чи на заняттях у наукових спілках, у груповій ро­боті в бібліотеці).

6.  Презентація. Захист проектів.

7. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішнього оцінювання,

висновки.

     Проектну діяльність  використовую в кількох етапах:

       У роботі з першокласниками на початку навчаль­ного року реалізувала проект «Ми — школярі». Його мета — допомогти дітям усвідомити свій новий статус, засвоїти правила для учнів, відчути себе членами вели­кої шкільної родини.

     Завдяки проекту період адаптації шестирічних пер­шокласників до шкільного навчання пройшов спокій­но, без ускладнень. Діти із задоволенням включилися у нову діяльність, із радістю й бажанням вчитися ідуть до школи.

     Далі втілюємо виховні проекти «Моя родина», «Я і мої друзі», «Мій режим дня».

     Особливо великі можливості для організації про­ектної діяльності дають уроки : «Основи здоров’я», «Читання», «Природознавство».

     Так, великий інтерес викликали у дітей розповіді про тварин. Тому ми вирішили розпочати роботу над проектом  «Тварини — наші друзі». У ході проекту учні виконують різноманітні завдання, що допомагають поглибити знання дітей про тваринний світ, вчаться любити «братів наших менших», дбати про них.

     Отже, виникли правила успішної роботи учнів у проектній діяльності

•  У команді немає лідерів. Всі члени команди рівні.

•   Команди не змагаються.

•   Всі члени команди повинні отримати задово­лення від спілкування і від того, що разом виконують проектну роботу.

•  Кожен повинен отримувати задоволення від по­чуття впевненості в собі.

•  Відповідальність за кінцевий результат несуть всі члени команди, які працюють над проектом.

     Найбільшою проблемою, з якою я зіткнулася на початку роботи, був байдужий дитячий погляд. Не всі діти виявили бажання виконувати додаткові завдан­ня. Починала працювати я з невеликою групою дітей. Допомога батьків, результати роботи однокласників розширили коло однодумців. Я досягла того, що мої учні на уроці ставлять безліч додаткових запитань, які виходять за межі обсягу необхідних знань, зазна­чених у програмі.

     Перед тим, як розпочати роботу над проектом, необхідно відповісти на такі  запитання :

1)  Що? Чому ?

2)  Як?

3)  Хто?

4)  Коли?

1.   Що? Чому?

•    Яка існує проблема, на розв'я­зання якої Ви націлюєте свої зу­силля?

•   Яка мета Вашого проекту?

•   Які завдання ставить перед собою Ваш проект?

2.   Як?   Як розбити проект на етапи для більш ефективної реалізації?

3.   Хто?

•    Які групи треба створити?

•   До кого звернутися за консульта­цією?

•   Як розподілити обов'язки відпо­відно до можливостей учасників проекту?

4.   Коли?

•   Який строк презентації проекту?

•   Які строки реалізації даного про­екту?

   Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивіду­альній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засо­бів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.

     Використовуючи активні методи навчання, я пере­коналася, що учні стали краще аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вміло застосовувати здобуті знання на практиці, набули комунікативних навичок. Підви­щився їх інтерес до знань, зросла самоповага. Тому я впевнена, що за активними методами навчання — майбутнє. Постійне впровадження їх у практику робо­ти робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість учня, і дає позитивні результати.

     Переваги методу проектів для початкового навчан­ня складно переоцінити. Він не є альтернативою класноурочній системі. Я його сприймаю як додатковий засіб, що розвиває пізнавальну сферу та особистісні риси молодшого школяра. За допомогою методу проектів підвищується пізнавальний інтерес учнів до навчання, який є найбільш значущим з-поміж пізна­вальних методів, який виникає лише в ситуації пошуку нових знань та са­мостійної діяльності.

     Я виключаю надання учням знань у готовому ви­гляді, натомість створю умови для самостійної пізна­вальної ініціативи учня.

        Я перекона:

     Якщо учні на уроці ставлять запитання —я пере­можець: дітям цікаво, вони  мене слухають і хочуть зна­ти більше. Якщо я   не можу відповісти на дитяче запитання — я подвійний переможець: діти досягли високого рівня розвитку розумової діяльності.

 Нехай дитячі очі

 Горять,блищать,питають-

Чому на небі зорі?

Чому птахи літають?

Чому це тиша в небі,  

Коли там місяць ходить?

 Чому це хвилі в морі,

Якщо  кити там бродять

 Я відповім малечі

 На всі їх запитання.

Нехай горять їх очі,

Хай світяться бажання!

                                                 ЛІТЕРАТУРА

• Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – Київ , 1983
• Бакинська Т. Проектувальна діяльність — основа взає­модії вчителя та учнів // Початкова школа. — 2003. — № 7. — С. 59—62.
• Журнал «Початкова освіта». Методичний порадник , 2006 р. № 40 – Київ , «Преса України»
• Лігоцький А. О. Проектування освітніх систем. - К., 1994. -50 с.
• Онопрієнко О., Кондратюк О. Проекти в початковій школі. Тематика та розробки занять. — К.: Шк. світ, 2007. — 128 с.
• Освітні технології: навчально-методичний посібник / За заг. ред.

О. М. Пєхоти. - К.: Вид-во А. С. К., 2003. - 255 с.

• Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології на­вчання: теорія, практика, досвід. — К., 2002. — 135 с.
• Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної активності молод­ших школярів. — К.: Рад. школа, 1982. — 176 с.
• Сучасні шкільні технології / Упоряд. І.Рожнятовська, В.Зоц. — К.: Ред. загапьнопед. газ., 2004. — 128 с. — Ч. 2. — (Б-ка «Шкільного світу»).