Притча про справжню дурість

В одній монастирській школі був дуже строгий наставник. Серед інших учнів були у нього два хлопчики: Маун Сута і Маун Бала.

Маун Сута відрізнявся старанністю і навіть у відведений для відпочинку час підмітав монастирський двір, підстригав траву, ходив по воду і чистив плаття вчителя. Маун Бала, навпаки, мав славу легковажного малого. Під час уроків спав, відповідав за підказкою, а коли всі приймалися за прибирання, він намагався сховатися де-небудь у затишному місці і поспати. А вже про те, щоб чистити чернечу робу, не могло бути й мови.

Зустрів якось Маун Бала в саду Маун суту і каже:

- А-ну, Маун Сута, скажи, скільки буде один плюс два?

 - Три.

- Хоч ти і підлизуватися постійно до вчителя, а толку від цього немає ніякого, - продовжував Маун Бала, - нічого-то ти не знаєш. Один плюс два буде два.

Маун Сута почав доводити свою правоту, і врешті-решт хлопчики побилися. Саме в цей час повз проходив учитель.

- Що трапилося? - Запитав він.

- Вчителю! - Відповів Маун Сута. - Маун Бала запитав мене, скільки буде один плюс два. Я відповів - три, а він твердить, що один плюс два буде два. Ось ми і розсварилися.

 - Чи правду каже Маун Сута? - Строго запитав Маун Балу учитель. - - Так, - з готовністю підтвердив той.

Тоді, взявши в руки велику пальмову гілку, вчитель відшмагав як слід Маун суту.

- Я кажу щиру правду, я правильно порахував. За що ви мене караєте? - Заскиглив Маун Сута.

- Є люди, просто вчиняють помилки, - повчально сказав учитель. - А є уперті, дурні. Але ще нестерпні ті, хто намагається їх переспорити. Ось, наприклад, ти хоч і переконаний в тому, що правий, а все-таки вступив з Маун Балою у суперечку. Хто ж з вас дурніший?