Притча" Не допомагай ображати тебе"
Якось Вчитель з Учнем йшли сільською дорогою. Бачать - назустріч їм йде, чортихаючись чоловік, весь розбурханий, мало не плаче. - Що сталося, друже? - Запитує Учитель. - Так мене тільки що якийсь негідник образив останніми словами і, причому, задарма! Що я йому такого зробив? - Він не міг тебе образити, - відповів Учитель. - Як же не міг, якщо образив! - Здивувався перехожий. - Ти ж його навіть не знаєш, та й мене бачиш вперше. Як ти можеш таке стверджувати? Учитель відійшов на кілька кроків, виглядаючи щось на землі, потім нахилився, підняв щось і підійшов до чоловіка, простягнувши знайдене в затиснутому кулаку: - Візьми, це тобі обов'язково допоможе. Той машинально взяв запропоноване, але, побачивши, що це жук, злякався і викинув комаху: - Що це означає? - Обурився перехожий. - Вибач, друже, я не хотів тебе налякати. Але от у мого Учня точно є те, що тобі потрібно. І, звернувшись до Учневі, сказав: - Дай цьому достойному пану те, що ми знайшли, коли відпочивали в саду. - Що це? - Насторожився перехожий. - Якщо ще якась гидота, я не візьму! Учень розв'язав торбинку і дістав яблуко. Перехожий спантеличено подивився на красивий і соковитий плід і, переконавшись, що ніякого підступу немає, подякував, але брати не став. - Чому ж ти не береш? - Поцікавився Учитель. - А жука взяв! - Жука я взяв мимоволі. Я ж не знав, що ти мені даєш! А яблуко мені просто не потрібно. - Ось так і в житті: часто ми приймаємо те, що нам не потрібно і навіть огидно просто так, не задумуючись. Нам дають - ми беремо. Але між «давати» і «дати» є істотна різниця. Я можу щось тобі давати, але поки ти це не приймеш, моя дія залишиться не досконалою: я даю - ти не береш. Але якщо я тобі даю, і ти це приймаєш - моє дія стає досконалою: я дав - ти взяв. Я не можу тобі дати щось, поки ти це «щось» не приймеш! Я можу давати, але «дати» - це дія, що залежить від нас обох - в рівній мірі. Якщо хтось ображає тебе, ти маєш вибір: прийняти його образи (найчастіше ми це робимо, не замислюючись) і образитися, або просто не приймати її, усвідомлюючи, що це тобі не потрібно. Ось чому я і сказав, що той чоловік не міг тебе образити - він тебе ображав, але ти «допоміг» йому образити себе, прийнявши образливі слова! | |
Категорія: Час для роздумів | Додав: РІТА (31.10.2011) | |
Переглядів: 1100 | |
Всього коментарів: 0 | |