Притча. Рай
По довгій, камянистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними - оазис! Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок. - Що це таке? - запитав мандрівник у вартового. - Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому. - А є там вода? - Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни... - А поїсти дадуть? - Усе, що захочеш. - Але з мною собака. - Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут. І мандрівник пішов далі. Через якийсь час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів вартовий. - Я хочу пити - попросив мандрівник. - Заходи, у дворі є колодязь. - А мій собака? - Біля колодязя побачиш поїлку. - А поїсти? - Можу почастувати тебе вечерею. - А собаці? - Знайдеться кісточка. - А що це за місце? - Це рай. - Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай - там. - Бреше він. Там пекло. - Як же ви, у раю, це терпите? - Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
| |
| Категорія: Час для роздумів | Додав: РІТА (06.05.2012) | |
| Переглядів: 773 | |
| Всього коментарів: 0 | |