Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь дитини одні страхи зникають, а інші з'являються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Здорова дитина — та, яка не боїться боятися. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можливостей дитини (вона не про¬бує досягти того, чого хоче) або підривають її здоров'я—погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять із рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги батьків та психологів.
Чим можуть допомогти батьки
Оскільки «нездорові страхи» характе¬ризуються тим, що діти «бояться боятися», то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися — це неприпустимо погано чи соромно, вона уни¬катиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів
про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх — він переслідує
нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
Допоможіть своїй дитині зустрітись із її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви
поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість
чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.