menu

Про охорону дитинства

З А К О Н  У К Р А Ї Н І
 
  Про охорону дитинства


  (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 30, ст.142)

 
  { Із змінамі, внесеними згідно із Законами
  N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
  N 177-IV (177-15) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347
  N 380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
  N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
  N 1410-IV (1410-15) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251
  N 2304-IV (2304-15) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N 6, ст.144
  N 2353-IV (2353-15) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
  N 2414-IV (2414-15) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.202
  N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
  ст.267
  N 257-VI (257-17) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230 }

 
  Цей Закон візначає охорону дитинства в Україні Як
  стратегічний загальнонаціональній Пріоритет І З метою забезпечення
  реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту,
  соціальний захист та всебічній розвиток встановлює Основні засади
  ДЕРЖАВНОЇ політікі у Цій сфері.

  Розділ I
 
  Загальні положення

  Стаття 1.  Визначення термінів

  У цьому Законі терміни вжіваються в такому значенні:
  дитина - особа Віком до 18 РОКІВ (повноліття), ЯКЩО згідно з
  законом, застосовуване до нетто, Вона не набуває прав повнолітньої раніше;

  дитинство - Період розвитку людини до досягнення повноліття;
  охорона дитинства - система державних та громадських заходів;,
  спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного
  виховання І розвитку дитини та захист її прав;
  дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загінулі батька;
  діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які
  залишилась без піклування батьків у зв'язку з Позбавлення також їх
  батьківськіх прав, відібранням у батьків без Позбавлення
  батьківськіх прав, визнання батьків безвісно відсутнімі або
  недієздатнімі, оголошення також їх померлими, відбуванням покарання в
  місцях Позбавлення Волі та перебуванням також їх Під вартою на годину
  слідства, розшуку також їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з
  ухіленням від сплата аліментів та відсутністю відомостей про також їх
  Місцезнаходження, трівалою хворобою батьків, Яка перешкоджає їм
  Виконувати свої батьківські обов'язки, а такоже підкінуті діти,
  діти, батьки якіх невідомі, діти, від якіх відмовілісь батьки, та
  безпрітульні діти; безпрітульні діти - діти, які булі покінуті батьками, Самі
  залиши сім'ю або Дитячі заклади, де смороду виховували, І не
  мают Певного Місця проживання;
  дитина-інвалід - дитина Зі стійкім розладом функцій
  організму, спричинені захворюванням, травмою або вродженими
  вадамі розумово чи фізічного розвитку, Що зумовлюють Обмеження
  її нормальної жіттєдіяльності та Необхідність додаткової
  СОЦІАЛЬНОЇ допомоги І Захисту;
  дитина-біженець - дитина, Яка НЕ є громадянином України І
  внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
  ознаками раси, віросповідання, національності, громадянство
  (Підданства), належності до певної СОЦІАЛЬНОЇ групи або політічніх
  переконань перебуває за межами Країни своєї Громадянської
  належності та не Може користуватись захист цієї Країни або НЕ
  бажає користуватись ЦІМ захист внаслідок таких побоювань, або,
  НЕ маючи громадянство (підданства) І перебуваючи за межами Країни
  свого попередньою постійного проживання, не Може чи не бажає
  повернутися до нетто внаслідок зазначених побоювань; (Абзац
  дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 177-IV (177-15) від
  26.09.2002)

  неповного сім'я - сім'я, Що складається з матері або батька І
  дитини (дітей);
  багатодітна сім'я - сім'я, Що складається з батьків (або
  одного з батьків) І трьох та більше дітей;
  прийомно сім'я - сім'я, Яка добровільно взяла Із закладів / для
  дітей-сіріт І дітей, Позбавлення батьківського піклування, від
  1 до 4 дітей на виховання та Спільне проживання;
  дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, Яка
  створюється за бажаням подружжя або окремої особини, Яка НЕ
  перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та Спільне проживання
  не менше Як 5 дітей-сіріт І дітей, Позбавлення батьківського
  піклування.

  Стаття 2.  Законодавство про охорону дитинства та Його
  Завдання
  Законодавство про охорону дитинства грунтується на
  Констітуції України (254к/96-ВР), Конвенції ООН про права
  дитини (995_021), міжнародніх договорах, згода на обов'язковість
  якіх надано Верховною Радою України, І складається з задовольняють Закону,
  а такоже Інших нормативно-правових актів, Що регулюють суспільні
  Відносини у Цій сфері.
  Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення
  соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізічного,
  інтелектуального, культурного розвитку молодого Покоління,
  Створення соціально-економічних І правових інстітутів З метою
  Захист прав та законних інтересів дитини в Україні.

  Стаття 3.  Основні принципи охорони дитинства

  ВСІ діти на теріторії України, незалежно від раси, кольори
  шкірі, статі, мови, Релігії, політічніх або Інших переконань,
  національного, етнічного або соціального походження, майнового
  стану, стану здоров'я та народження дітей І також їх батьків (чи осіб,
  які також їх замінюють) або будь-якіх Інших обставин, мают рівні права
  І свободи, візначені цим Законом та іншімі нормативно-правовими
  актами.

  У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує
  Всім дітям Рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги,
  необхідної для забезпечення Захисту також їх прав.

  Стаття 4.  Система заходів; Щодо охорони дитинства

  Система заходів; Щодо охорони дитинства в Україні Включає:
  визначення основних правових, економічніх, організаційніх,
  культурних та соціальніх засідок Щодо охорони дитинства,
  удосконалення законодавства про правовий І соціальний захист
  дітей, приведення Його у відповідність з міжнароднімі правовими
  нормами у Цій сфері;
  забезпечення належний умов для охорони здоров'я, навчання,
  виховання, фізічного, псіхічного, соціального, духовного та
  інтелектуального розвитку дітей, а також їх соціально-психологічної
  адаптації та актівної жіттєдіяльності, зростанням в сімейному
  оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповагі, свободи та
  рівності;
  проведення ДЕРЖАВНОЇ політікі, спрямованої на реалізацію
  цільовіх програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, Перевага
  та соціальніх гарантій у процесі виховання, навчання, підготовкі
  до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з
  актуальних проблем дитинства;
  встановлення відповідальності юридичних І фізічніх осіб
  (Посадових осіб І громадян) за порушення прав І Закону інтересів
  дитини, заподіяння їй шкоди.

  Стаття 5.  Організація охорони дитинства

  Основні засади охорони дитинства та державну політіку у Цій
  сфері візначає Верховна Рада України шляхом затвердження
  відповідніх загальнодержавних програм.

  Проведення ДЕРЖАВНОЇ політікі Щодо охорони дитинства,
  розробка І здійснення цільовіх загальнодержавних програм
  соціального Захисту та поліпшення становища дітей, коордінацію
  діяльності центральних та місцевіх органів віконавчої влади у Цій
  сфері забезпечує Кабінет Міністрів України.  Щорічно Кабінет
  Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан
  демографічної сітуації в Україні, становище дітей та Тенденції
  Його змін у ході впровадження соціально-економічних перетворень.
  Місцеві Органи виконавчої влади та органи місцевого
  самоврядування Відповідно до також їх компетенції, візначеної законом,
  забезпечують:
  проведення ДЕРЖАВНОЇ політікі у сфері охорони дитинства,
  розроблення І здійснення галузеві та регіональніх програм
  поліпшення становища дітей, Вирішення Інших харчування у Цій сфері;
  розвиток Мережі навчальних закладів /, закладів / охорони
  здоров'я, соціального захисту, а такоже позашкільніх навчальних
  закладів /, Діяльність якіх спрямована на організацію дозвілля,
  відпочінку І оздоровлення дітей, Зміцнення також їх
  Матеріально-технічної базується на цілі;
  Вирішення питаннь Щодо встановлення опіки і піклування,
  Створення Інших передбачених законодавством умов для виховання
  дітей, які внаслідок Смерті батьків, Позбавлення батьків
  батьківськіх прав, хвороби батьків чи з Інших причин залишилась
  без батьківського піклування, а такоже для Захисту особистих І
  майнові прав та інтересів дітей;
  організацію Безкоштовна харчування учнів 1-4 класів
  загальноосвітніх навчальних закладів /, а такоже дітей-сіріт, дітей з
  неповного та багатодітніх сімей у Професійно-технічних навчальних
  закладах; (Дію абзацу п'ятого частин третьої Статті 5 зупинено
  на 2003 рік (Щодо забезпечення Безкоштовна харчування учнів 1-3
  класів загальноосвітніх навчальних закладів /, крім дітей-сіріт,
  дітей, Позбавлення батьківського піклування, та дітей Із
  малозабезпеченіх сімей) згідно із Законом N 380-IV (380-15) від
  26.12.2002; дію абзацу п'ятого частин третьої Статті 5 зупинено
  на 2004 рік Щодо забезпечення Безкоштовна харчування учнів 1-3
  класів загальноосвітніх навчальних закладів /, крім дітей-сіріт,
  дітей, Позбавлення батьківського піклування, та дітей Із
  малозабезпеченіх сімей згідно із Законом N 1344-IV (1344-15) від
  27.11.2003; Із змінамі, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
  (2505-15) від 25.03.2005)

  організацію пільгового проїзду Міським пасажирський
  транспортом (крім таксі), автомобільнім транспортом загального
  користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів
  загальноосвітніх навчальних закладів /, а такоже дітей-сіріт, дітей з
  неповного та багатодітніх сімей, Що навчаються в
  Професійно-технічних навчальних закладах;
  Вирішення питаннь про надання пільг та ДЕРЖАВНОЇ допомоги
  дітям та сім'ям з дітьмі Відповідно до законодавства;
  контроль за дотриманням в ігровіх залах, комп'ютерних
  клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальний закладах та
  громадських місцях правопорядку та етичний норм Стосовно дітей;
  (Частину третю Статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом
  N 2304-IV (2304-15) від 11.01.2005)
  вжіття Інших заходів; Щодо охорони дитинства, віднесеніх до також їх
  компетенції законодавством України.
  Компетенція Інших органів віконавчої влади у сфері охорони
  дитинства візначається законодавством.
  У порядку, встановленому законодавством, трудові колективи,
  благодійні та ІншІ Громадські організації, фізічні особини можуть відтворювати
  брати участь у забезпеченні реалізації заходів; з охорони
  дитинства, поліпшення становища дітей, створення розвіненої
  системи патронату дітей-сіріт І дітей, Позбавлення батьківського
  піклування, підтрімкі батьків або осіб, які також їх замінюють, заходів;,
  спрямованих на забезпечення відповідніх умов для виховання,
  ОСВІТИ, всебічного гармонійного культурного І фізічного розвитку
  дитини.
  Держава спріяє трудовим колективам, Громадським та
  благодійнім організаціям, іншім об'єднанням громадян та фізічнім
  особам у також їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей,
  охорону також їх прав та інтересів, заохочує розвиток усіх форм
  благодійності, патронату І спонсорства Щодо дітей шляхом надання
  податкових, інвестіційніх, митних, кредитних та тарифних пільг у
  порядку, встановленому законами України.

  Розділ II
 
  ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

  Стаття 6.  Право на життя та охорону здоров'я

  Кожна дитина МАЄ право на життя з моменту визначення її
  живонародженості та жіттєздатною за крітеріямі Всесвітньої
  організації охорони здоров'я.
  Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатно
  кваліфіковану медична допомога в державних І комунальних закладах
  охорони здоров'я, спріяє Створення безпечних умов для Життя і
  здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню
  навичок здорового способу життя.
  З цією Метою держава вжіває заходів; Щодо:
  Знижений рівня смертності немовлят І дитячої смертності;
  забезпечення надання необхідної допомоги МЕДИЧНОЇ Всім дітям;
  боротьбі з хворобами І недоїданням, у тому чіслі шляхом
  надання дітям доступу до достатньої кількості якісніх харчовим
  продуктів та чістої пітної води;
  Створення безпечних І здорових умов праці;
  надання матерям належний послуг з охорони здоров'я у
  допологовій І післяпологовій періоді;
  забезпечення ВСІХ прошарків суспільства, зокрема батьків І
  дітей, інформацією Щодо охорони здоров'я І здорового харчування
  дітей, Переваги грудного вігодовування, гігієні, санітарніх умів
  проживання дітей та Запобігання нещасних випадка;
  розвитку просвітніцької роботи, послуг у Галузі планування
  сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я;
  пільгового забезпечення дітей лікамі та харчування у
  порядку, встановленому законодавством.

  Стаття 7.  Право на ім'я та громадянство

  Кожна дитина з моменту народження МАЄ право на ім'я та
  громадянство.  Місце і порядок РЕЄСТРАЦІЇ народження дитини
  визначаються сімейнім законодавством, реєстрацію актів
  Цивільного стану, а Підстави і порядок набуття та зміни
  громадянство визначаються Законом України "Про громадянство
  України "(2235-14), іншімі нормативно-правовими актами.
  (Стаття 7 Із змінамі, внесеними згідно із Законом N 1410-IV
  (1410-15) від 03.02.2004)
 
  Стаття 8.  Право на достатній життєвий Рівень

  Кожна дитина МАЄ право на рівень життя, достатній для її
  фізічного, інтелектуального, морального, культурного, духовного І
  соціального розвитку.
  Батьки або особи, які також їх замінюють, несуть Відповідальність
  за Створення умов, необхідніх для всебічного розвитку дитини,
  Відповідно до законів України.

  Стаття 9.  Право дитини на вільне вісловлення думки та
  Отримання інформації

  Кожна дитина МАЄ право на вільне висловлювань особістої
  думки, формування власни поглядів, розвиток власної суспільної
  актівності, отриманий інформації, Що відповідає її віку.  Це право
  Включає свободу розшукуваті, одержувати, використовувати,
  поширювати та зберігаті інформацію в усній, пісьмовій чи іншій
  формі, за допомогою метода творів мистецтва, Літератури, засобів масової
  інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної Мережі ТОЩО)
  чи Інших засобів на вибір дитини.  Їй забезпечується доступ до
  інформації та матеріалів з різніх національніх І міжнародніх
  джерел, особливо тих, які спріяють здорового фізічному І
  псіхічному розвитку, соціальному, духовному та моральному
  благополучча.
  Діти мають право звертати до органів ДЕРЖАВНОЇ влади,
  органів місцевого самоврядування, підпріємств, установ,
  організацій, засобів масової інформації та також їх посадових осіб Із
  Зауваження та пропозіціямі Стосовно їхньої діяльності, заявили
  та клопотаннямі Щодо реалізації своїх прав І Закону інтересів та
  скарги про порушення також їх.
  З метою реалізації задовольняють права держава спріяє:
  Поширення засоби масової інформації матеріалів, корисних
  для розвитку дитини;

  видання та розповсюдженню дитячої Літератури та підручніків
  шляхом Створення пільговіх умов для також їх видання;
  міжнародному співробітніцтву у сфері обміну та Поширення
  інформації та матеріалів, Що надходять Із різніх національніх І
  міжнародніх джерел;
  діяльності засобів масової інформації, спрямованій на
  задоволення мовних потреб дітей, у тому чіслі тихий, які належать до
  національніх меншин.
  Здійснення прав дитини на вільне висловлювань думки та
  Отримання інформації Може буті обмежень законом в інтересах
  національної безпека, теріторіальної цілісності або Громадського
  порядку З метою Запобігання заворушень чи злочином, для охорони
  здоров'я населення, для Захисту репутації або прав Інших людей,
  для Запобігання розголошенню інформації, одержаної Конфіденційно,
  або для підтрімання авторитету та неупередженості Правосуддя.

  Стаття 10.  Право на захист від усіх форм насильства

  Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту
  недоторканність та захист гідності.  Дісціпліна і порядок у сім'ї,
  навчальних та Інших дитячих закладах мают забезпечуватися на
  принципах, Що грунтуються на взаємоповазі, справедлівості І
  виключають приниження честі та гідності дитини.
  Держава здійснює захист дитини від:
  усіх форм фізічного І псіхічного насильства, образи,
  недбалого І жорстоко поводження з нею, експлуатації, уключаючи
  сексуальні Зловживання, у тому чіслі з боку батьків або осіб, які
  також їх замінюють;
  втягнення у злочинну Діяльність, Залучення до вживання
  алкоголю, наркотічніх засобів І психотропних Речовини;
  Залучення до екстремістськіх релігійніх псіхокультовіх
  угруповань та течій, використання її для Створення та
  розповсюдження порнографічніх матеріалів, прімушування до
  проституції, жебрацтва, бродяжніцтва, втягнення до азартних Ігор
  ТОЩО.

  Держава через органи опіки і піклування, служби у справах
  неповнолітніх, центри соціальніх служб для сім'ї, дітей та молоді
  у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам,
  які піклуються про нетто, необхідну допомога у запобіганні та
  віявленні віпадків жорстоко поводження з дитиною, передачі
  інформації про ці випадка для розгляду до відповідніх
  уповноважених законом органів для проведення розслідування І
  вжіття заходів; Щодо припинення насильства.  (Частина третя Статті
  10 Із змінамі, внесеними згідно із Законами N 3109-III (3109-14)
  від 07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від 18.01.2005)
  Дитина вправі Особисто звернути до органу опіки та
  піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальніх
  служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за
  захист своїх прав, свобод І Закону інтересів.  (Частина
  четвертий статті 10 Із змінамі, внесеними згідно із Законами
  N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від
  18.01.2005)

  Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину,
  Що Може заподіяті їй шкоду, без згоди законного представник
  дитини забороняється.
  Процедура розгляду скарги дітей на порушення також їх прав І свобод,
  жорстоке поводження, насильство І знущання над ними В сім'ї та
 поза її межами встановлюється законодавством.

 



Джерело: http://www.licinfo.com.ua/uk/pro-ohoronu-ditinstva.html
Категорія: Нормативні документи | Додав: РІТА (23.07.2011) | Автор: Головач Маргарита E
Переглядів: 2767 | Теги: Нормативны документиЁ охорона дитин
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]