Поради  учителям

                                           Справжнім педагогом може вважати себе тільки той, хто в     

                                        кожному своє­му вихованцеві бачить людину в май­бутньому.

                                                                                        В. О. Сухомлинський

        Учитель творить людину. У справ­жнього вчителя — найважче і най­радісніше життя, складна творчість, він має володіти надзвичайно тон­кими інструментами, якими впли­ває на людську душу, та які постійно вдосконалюються. Життя вчителя — постійне збагачення інтелекту, нестан­дартне розв'язання будь-яких проблем, невпинний пошук і творення найдо­сконаліших методів. Людське серце завжди відкрите для справедливості, благородності, щирості, добра.

Сутність виховання моральних якос­тей В. О. Сухомлинський вбачав у сис­тематичному, терплячому, тривалому впливі на розум дитини:

1. Педагогові, окрім різноманітного багажу знань, потрібно набувати таких людських якостей, як сер­дечність і доброзичливість, здат­ність перейматися чужими негараздами, бідами, мати бажання приносити радість іншим.

2.      Віра в людину — величезна мо­ральна сила, що втілює в собі саму суть відносин у нашому суспіль­стві. І цю віру учитель повинен виявляти завжди і в усьому.

3.      Місія педагога — бути творцем дитячого щастя, лікарем і зціли­телем дитячих душ.

4.      Педагог без любові до дитини,— це все одно, що співець без голо­су, музикант без слуху, живопи­сець без відчуття кольору.

5.       Справжня педагогічна майстер­ність починається там, де      

Вашому  вихованцеві хочеться стати хоро­шим, а бажання це утверджується  лише тоді, коли людина в чомусь    створеному власними руками і ро­зумом бачить саму себе,           пишаєть­ся собою, переживає незрівняне почуття гідності           творця.

       Щоб затрепетала жива душа, по­трібно знати дитину, знати її силу і слабкості,

    розуміти її думки, пе­реживання, бережно торкатися  до її серця.

6.       Кредо кожного педагога — ви­значити, яка педагогічна допо­мога потрібна кожному учневі, а потім знайти засоби цієї допо­моги.

7.       Учителеві потрібно мати надзви­чайно чутливе й відкрите серце, щоб бачити, розуміти, відчувати тисячі найніжніших доторкань до маленьких людей, щоб ці до­торкання творили людську кра­су, розвивали моральні задатки.

9.        Перш, ніж  думати про знання, по­трібно збудити в учня людську гід­ність, непомітно торкнутися найчутливіших куточків його душі.

10.  Щоб мати доступ у дивний палац, ім'я  якому Дитинство, перевтілюй­тесь, ставайте якоюсь мірою дити­ною. Найкращий учитель для ди­тини той, хто, духовно спілкуючись  із нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодум­ця. Чуйний педагог ніколи не забу­де, що він сам був дитиною.

11.  Діти не можуть пізнавати добро,красу без яскравого         

    емоційного слова вчителя, тому що без живо­го трепетного   

    хвилюючого слова немає розуміння. Немає добрих     

   стосунків. Чудодійна сила слова виникає з любові педагога,  

    з його глибокої віри в людину. Хай звучить у серцях 

    вихованців лагідне слово. Торкаймося ласкою дитячого 

    серця.

12.  Бережіть людську гідність, утвер­джуйте в людині повагу до самої себе, виховуйте тонку чутливість до добра і зла.

13.  Знайдіть індивідуальний підхід до дітей, всебічне вивчайте їхню особистість, впроваджуйте особистісно-орієнтовані моделі на­вчання та виховання. Створюйте умови для вибору дитиною влас­ної світоглядної позиції.

14.  Обирайте найкращий шлях до сер­дець малюків: через казку, цікаві  ігри, музику, мистецтво, дитячу творчість.

15.  Найголовніше джерело добрих від­носин — природа, тому що серед природи, що

 є багатою на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добира­ються слова з найтоншими від­тінками. Дитина стане розумною,
моральною, прекрасною, доброю і непримиренною до зла за умови активного «взаємодіяння» з при­родою.

16.  Щоб запобігти безсердечності, ви­ховуйте школярів у дусі турботи, тривоги,

неспокою про живе та кра­сиве. Розвивайте засоби пізнання оточуючих: вміння порівнювати,аналізувати та узагальнювати вчин­ки товариша і свої, бачити і оцінювати їх моральне наповнення.

17.  Орієнтуйте дитину на творчий про­цес пізнання моральних норм. Ви­ховуйте

шляхом різних методич­них форм роботи: ігри, діалоги, аналіз, обґрунтування життєвих ситуацій, експерименти. Найвитонченіші методи та прийоми

ви­ховання будуть порожніми, якщо вони не сприятимуть тому, щоб лю­дина подивилася на саму себе, за­мислилася над власною долею.

18. Починайте день з емоційного за­ряду доброти. Навчальний про­цес повинен знаходитись у тісному зв'язку із зарядом доброти і моральності.

19.  «Школа ввічливості» — театралі­зовані ви стави-діалоги, підготов­лені одним

класним колективом для іншого. Цінність цих заходів у тому, що вони є необхідними для реалізації і розвитку накопи­чених знань, переконань щодо моральних норм поведінки. Про­водяться у формі конкурсів щодо  розв'язання педагогічних задач (завдання, загадки, продовжен­ня життєвих сюжетів).

20.  Як зелений листочок тягнеться до сонця, так душа Вашого вихо­ванця хай тягнеться до ласки і доб­ра. Не бійтеся бути ласкавими!